Луї Огюст Бланкі

Син депутата-жирондиста, який підтримав наполеонівський переворот і навіть отримав за це дрібну державну посаду, Бланкі з юності був противником монархії. Захопившись підпільною боротьбою, він спочатку приєднався до карбонаріїв, потім був учасником Липневої революції, а за кілька років після неї був засуджений до тюремного ув'язнення за спробу підняти повстання вже проти Луї Філіппа.

У в'язниці він познайомився з працями Сен-Симона та Фур'є і став соціалістом. Свої нові погляди він виклав у статті з назвою «Хто варить суп — той і має його їсти», оголосивши власників-буржуа паразитами, які живляться працею пролетарів. Поділяючи мету соціалістів-реформаторів, Бланкі, натомість, вважав, що досягти її можна лише шляхом революції, але не політичної, а соціальної, яка силою знищить несправедливий лад. Щоб революція була успішною, переконував він, необхідна невелика, але дисциплінована революційна організація, яка в слушний момент зможе захопити владу і здійснити перетворення в інтересах народу[2].

Бланкі — один з організаторів і керівників таємних товариств «Друзі народу», «Пори року» та ін. В 1839 і 1870 Бланкі робив спроби здійснити переворот у Франції, проте безуспішно.

За революційну діяльність Бланкі зазнавав жорстоких переслідувань і загалом просидів у в'язницях 37 років.

1871 заочно був обраний членом Паризької Комуни.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Вера Бонч-Бруєвіч. Життя та діяльність Луї Огюста Бланкі

• Бланкі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.