Львівські орлята
Львівські орлята (пол. Orlęta lwowskie) — назва польських добровольчих формувань (в тому числі з підлітків), котрі сприяли польській окупації Львова піднявши збройний заколот проти Західно-Української Народної Республіки. Вважаються національними героями Польщі.
Спочатку орлятами називали молодих добровольців, які брали участь у боях з українцями в Битві за Львів 1-22 листопада 1918 (дивіться Польсько-українська війна). З часом, так стали називати всіх молодих польських солдатів, що брали участь в окупації Галичині, в тому числі захоплення Перемишля). Інколи цей термін асоціюють також з учасниками Радянсько-польської воєн (1919—1921), в боях з Червоною армією, в тому числі Битві за Львів та битвах біля села Комарів-Осада та Битві під Задвір'ям. Загиблі в боях «орлята» були поховані на Меморіалі львівських орлят, проект якого був створений колишнім «Орлятком» Рудольфом Індрухом в стилі синтезу арт-деко та тоталітарної нео-класики. При Радянській владі в 1970–их роках, кладовище було знищено та пристосовано під майстерні, в часи Незалежної України відновлено.
Відомі «орлята»
З «львівських орлят» найвідоміші 13-річний доброволець Антоній (Антосьо) Петрикевич, учень II класу львівської гімназії, смертельно поранений при захисті так званого «Редуту смерті» 23 грудня 1918 р. і помер у лікарні 24 дні потому. Він був посмертно нагороджений орденом Virtuti Militari, ставши наймолодшим кавалером цього ордена.
Широко відомий також його ровесник 14-річний Юрек Бічшан (уродженець міста Челядзь, Сілезія), загиблий на Личаківському цвинтарі 21 листопада (в останній день боїв у місті).
Його мати, Олександра Загорська, також брала участь в боях. Останній з живих «орлят», майор Олександр Салацький (р. 1904) помер 5 квітня 2008 р.