Польська Республіка (1918—1939)

По́льська Респу́бліка (пол. Rzeczpospolita Polska; II Rzeczpospolita) — польська держава, створена 1918 року. Державною мовою була польська, також валютою початково польська марка, а від 1924 року — польський злотий. Остаточні кордони проголошеної Польської Республіки або Другої Речі Посполитої, які визнала Ліга Націй, склалися в 1923 році.

Rzeczpospolita Polska
Польська Республіка
↓ 1918 – 1939 (де-факто) ↓
Прапор Герб
Гімн
Мазурек Добровскєго  (Польською)
Розташування Польща
Столиця Варшава
52°13′ пн. ш. 21°00′ сх. д.
Мови польська
Форма правління Республіка
ПрезидентПерелік
Прем'єр-міністрПерелік
Законодавчий орган Сейм
 - верхня палата Сенат
 - нижня палата Сейм
Історичний період Міжвоєнний період
 - Перша світова війна 11 листопада 1918
 - Ялтинська конференція 5 липня 1945[1]
Площа
 - 1921 387 000 км2
 - 1931 388 634 км2
 - 1938 389 720 км2
Населення
 - 1921 27 177 000 осіб
     Густота 70,2 осіб/км² 
 - 193132 107 000 л.
     Густота 82,6 осіб/км² 
 - 1938 34 849 000 осіб
     Густота 89,4 осіб/км² 
Валюта марка (до 1924)
злотий (після 1924)
Попередник		Наступник
Королівство Польща
Австро-Угорщина
Німецька імперія
ЗУНР
Серединна Литва
УНР
Третій Рейх
Радянський Союз
Польська підпільна держава
Уряд Польщі у вигнанні
Литва
Словацька республіка
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Польська Республіка (1918—1939)
Історичні польські держави

8 грудня 1919 року Найвища Рада Антанти на Паризькій мирній конференції визначила східний кордон Польщі по так званій «лінії Керзона», за якою лишилися етнічні українські землі: Лемківщина, Підляшшя, Надсяння, Сокальщина, Равщина і Холмщина. Умовна «лінія Керзона» проходила через Гродно — Ялівку — Немирів — Берестя — Дорогуськ — Устилуг, на схід від Грубешева, через Крилів, на захід від Рави-Руської, на схід від Перемишля до Карпат і мала становити не лише східний кордон Польщі, але й кордон між Польщею та Україною. На сході кордони включали території Західної України та Західної Білорусі, а також Віленську область, захоплену 1920 року в Литви.

Одночасно, за рішенням Паризької мирної конференції, до Польщі приєднано частини Помор'я і Пруссії та Познань.

У жовтні 1921 р. Польщі передано третину Сілезії (Шльонськ). Унаслідок стабілізації кордонів 1922 р. територія відновленої Польської Республіки становила 388,6 тис. кв. км. (52 % території Республіки Обох Націй (Першої Речі Посполитої)).

У вересні 1939 року територію Польщі тимчасово окупували Німеччина, СРСР, та Словаччина. Литва взяла під контроль частину спірного Віленського краю[2].

Окупація Польщі — одна з причин, які спричинили Другу світову війну (1939—1945).

Але міжнародно визнаний уряд Польщі у вигнанні продовжував діяти у Лондоні. Він керував органами Польської підпільної держави та її політичними і військовими структурами. У 1941 році його легітимність визнав Радянський Союз.

Польська армія, як воєнна структура тимчасово окупованої Польської держави, брала участь у боях в Італії, Нормандії, Німеччині, Польщі.

Вважається, що Друга Польська Республіка припинила існування як суб'єкт міжнародного права 5 липня 1945 року, як наслідок Ялтинських угод щодо східного кордону Польщі.[3][4] Польща після 1945 року була вже зовсім іншою державою.

Назва

Офіційно затверджена в Конституції назва держави — пол. Rzeczpospolita Polska, укр. Польська республіка.

У сучасній Польщі називається Другою Польською Республікою (пол. II Rzeczpospolita) для підкреслення спадкоємності з багатонаціональною шляхетською Першою Річчю Посполитою — Республікою Обох Націй (1569—1795), що її було ліквідовано внаслідок поділів між Австрійською монархією, Королівством Пруссією й Російською імперією (1772—1795). В українській історіографії часто називається II Річ Посполита.

Загальні відомості
Кордони Другої Речі Посполитої на 1920 рік

Кордони Другої Польської Республіки визначено в 1922, у результаті поділів Німецької, Австро-Угорської й Російської імперії, а також воєн із Західноукраїнською Народною Республікою та Радянською Росією. Польща межувала з Чехословацькою республікою, Німецькою державою, Латвією, Литвою, Королівством Румунія й СРСР. На півночі мала вихід до Балтійського моря.

Площа республіки становила близько 388 600 км². Це була шоста за величиною країна в тогочасній Європі. Тогочасні кордони не задовольняли польський уряд, що прагнув відновлення першої Речі Посполитої Двох Народів, тому держава була агресивно налаштована стосовно країн Балтії й західних республік СРСР.

За переписом 1921 року, у Польщі мешкало 27,2 мільйонів осіб. 1939 року, перед вибухом Другої світової війни, населення становило 35,1 млн осіб. Третина з них не була етнічними поляками — 16 % українців і білорусів, 10 % євреїв, 2 % німців, і 1 % відсоток литовців, росіян і чехів. Попри це, республіканський уряд вів курс на створення мононаціональної польської держави, нехтуючи правами національних меншин (один з прикладів — пацифікація).

У період між двома світовими війнами Друга Річ Посполита була відносно стабільним економічним регіоном Європи. Її найбільшими соціально-політичними та освітніми центрами були міста Варшава, Краків, Познань, Вільно й Львів.

Залежні й автономні території

Хронологія

Формування
Солдати війська Великопольщі, 1919
Польські солдати показують захоплені Радянські бойові прапори після Варшавської битви
Польський бронеавтомобіль Korfanty в 1920

Окуповану арміями Німеччини й Австро-Угорщини влітку 1915 частину Польщі, що була колись під владою Росії, окупаційні сили проголосили незалежним королівством 5 листопада 1916, під керівництвом Ради Держави і (від 15 жовтня 1917) Ради Регентства (Rada Regencyjna Królestwa Polskiego), що керували країною під німецькою опікою протягом виборів короля.

Незабаром, перед кінцем Першої Світової Війни, 7 жовтня 1918, Рада Регентства розпустила Раду Держави й оголосила про свій намір відновити Польську незалежність. За винятком марксистсько-орієнтованої Соціал-демократичної Партії Королівства Польщі і Литви, політичні партії підтримали цей намір. 23 жовтня Рада призначила новий уряд Юзефа Свежинського й розпочала військову присягу Польської Армії.

5 листопада в Любліні створено першу Раду Делегатів. 6 листопада комуністи оголосили створення Республіки Тарнобжег. Того ж дня створено Тимчасовий Уряд Народів Республіки Польщі соціалістом Ігнацієм Дашинським.

10 листопада Юзеф Пілсудський повернувся до Варшави з Магдебурга. Наступного дня, завдяки своїй популярності й підтримці з боку різних політичних партій, Рада Регентства призначила Пілсудського Командиром Польських Озброєних Сил. 14 листопада Рада розпустила себе й передала всі свої повноваження Пілсудському, як голові держави (Naczelnik Państwa).

Уряди було створено в Галичині (колись підвладна Австрії південна Польща): засновується Національна Рада Тешинського Князівства (створено в листопаді 1918) і Польський Комітет Ліквідації (створено 28 жовтня). Пізніше, розпочинається конфлікт у Львові між силами Військового Комітету України й польськими львівськими орлятами.

Після консультації з Пілсудським, уряд І. Дашинського розпустився, створено новий уряд Є. Морачевського.

Друга Річ Посполита, фізична мапа 1939
Друга Річ Посполита 1922—1938

Друга Світова Війна

21 березня 1939 року нацистська Німеччина зажадала від Польщі передати їй вільне місто Данциг (з 1945 року — Ґданськ), вступити в Антикомінтернівський пакт і відкрити для неї «польський коридор» (створений після Першої світової війни для забезпечення виходу Польщі до Балтійського моря). Польща відкинула всі вимоги Німеччини.

28 березня 1939 року Адольф Гітлер розірвав Пакт про ненапад з Польщею.

23 серпня 1939 року підписано Пакт Молотова — Ріббентропа, в доданому до нього секретному додатковому протоколі сторони домовилися про розподіл сфер обопільних інтересів у Східній Європі. Відповідно до протоколу межа сфер інтересів у Польщі проходила приблизно по «лінії Керзона».

Після нападу на Польщу 1 вересня 1939 року нацистської Німеччини уряд Польщі на чолі з президентом Ігнацієм Мосцицьким переїхав до Румунії, перейшовши кордон у ніч з 17 на 18 вересня 1939 року, і був інтернований румунською владою на вимогу Німеччини. У цей же день два фронти Червоної Армії СРСР перейшли у наступ з метою окупувати частину Польщі, населену переважно непольським населенням, відповідно до пакту Молотова — Ріббентропа. В кінці вересня 1939 року сформовано, і до 6 липня 1945 року він визнавався багатьма країнами законним продовжувачем II Речі Посполитої, уряд Польщі у вигнанні, а також підпорядкована йому адміністрація в окупованій Польщі — Польська підпільна держава і його політичні та військові структури (Армія Крайова).

Припинення дипломатичного визнання польського уряду у вигнанні Сполученим Королівством і США 6 липня 1945 року і згодом іншими країнами світу слід вважати фактичним кінцем Другої Речі Посполитої як суб'єкта міжнародного права. Остаточним акордом її існування в 1990 році стало передання президентських регалій від останнього президента Республіки у вигнанні Ришарда Качоровського другому президентові Третьої Речі Посполитої і першому обраному в ході вільних виборів — Леху Валенсі.

Політичний устрій

Економіка

По відновленню незалежності Польща зазнала великих економічних труднощів. В межах Республіки були залишки трьох різних економічних систем, з трьома різними валютами й з маленьким або відсутніми прямими інфраструктурними зв'язками. Суміжні індустріальні центри, так само як і головні міста, часто не мали прямого сполучення залізницею, бо перед тим вони належали різним державам. Наприклад, на початку 1920-х не існувало прямого залізничного зв'язку між Варшавою й Краковом, аж поки 1934 року не прокладено залізницю. На довершення цього, Перша світова і польсько-радянська війни лишили по собі руїни. Відчутною була економічна невідповідність між східною, більш розвиненою, (під назвою Польща В) і західною (так звана Польща А), частинами країни. Часті зміни кордону й тарифні війни (особливо з нацистською Німеччиною) теж мали негативний економічні наслідки для Польщі.

Попри ці проблеми, Польща в період між війнами, досягла економічного процвітання на кшталт Західної Європи. У 1924 міністр економіки Владислав Грабський запровадив до обігу злотий як єдину валюту для Польщі, що стала однією з найстійкіших валют Центральної Європи. Нова валюта допомогла зупинити гіперінфляцію, Польща була єдиною країною в Європі, що змогла обійтися без іноземних позик чи допомоги.

Основа польського процвітання базувалась на двох ключових інфраструктурних елементах. Перший — будівництво в Ґдині портового міста, що дозволило Польщі цілком обійти Гданськ (який мав під сильним Нацистським тиском бойкотувати Польський експорт вугілля). Другий елемент — створення Центрального Індустріального Регіону (Centralny Okręg Przemysłowy). Але ці починання перервані й значною мірою знищені німецьким й радянським вторгненням та початком Другої світової війни[5].

Демографія
Національності Польщі у 1937 році

Отримавши за Ризькою угодою території, більшість автохтонних мешканців яких становили українці, білоруси, литовці тощо, Польща стала багатонаціональною державою, де аж третину людності за переписом 1921 року — 30,8 % — становили не поляки[6].

Поляки переважали також у Вільні і у Львові[7]. У багатьох районах переважало єврейське населення. Між владою і представниками меншин часто загострювались суперечки й конфлікти.

Польща була також державою багатьох релігій. У 1921 році 16 057 229 поляка (приблизно 62,5 %) були римськими католиками, 3 031 057 громадян Польщі (приблизно. 11,8 %) були католиками східного обряду (здебільшого українські греко-католики і вірменські греко-католики), 2 815 817 (приблизно 10,95 %) були православними, 2 771 949 (приблизно 10,8 %) були юдеями, і 940 232 (приблизно 3,7 %) були протестантами (здебільшого лютеранами)[8][9].

Чисельність населення
Дата перепису Чисельність Відсоток міського населення Густота населення (осіб/1 км²)
30 вересня 192127 177 00024,6 %69, 9
9 грудня 193132 107 00027,4 %82, 6
31 грудня 193834 849 00030 %89, 7

Національний склад населення (національність визначалася за рідною мовою) за даними перепису 1921 року.[8]

  1. Поляки — 69,2 %.
  2. Українці — 14,0 %.
  3. Євреї — 7.8 %.
  4. Білоруси — 3.9 %.
  5. Німці — 3.8 %.
  6. Інші — 1.3 %.

Національний склад населення (національність визначалася за рідною мовою) за даними перепису 1931 року.[10]:

  1. Поляки — 68,9 %.
  2. Українці — 13,9 %.
  3. Євреї — 8,6 %.
  4. Білоруси — 3,1 %.
  5. Німці — 2,3 %.
  6. «Тутейші» — 1,8 %., з яких дві третини українці Берестейщини, решта білоруси.
  7. Росіяни — 0,4 %.
  8. Інші — 1 %.
Поширення мов за переписом 1931 р.[8]
польська їдиш та іврит українська та русинська білоруська німецька

Адміністративний поділ
Мапа адміністративно-територіального поділу Польщі з 1930 року
Польські воєводства 1922—1939

Адміністративно-територіальний поділ Польської Республіки був трирівневим: країна ділилася на воєводства, воєводства — на повіти, повіти — на ґміни.

Польські воєводства у міжвоєнний період
(на 1 квітня 1937 р.)
Автомобільні номери
(з 1937)		 Воєводство Центр Площа
тис. км² (1930)		 Населення
(тис. осіб) (1931)
00 — 19 місто Варшава Варшава 0, 14 1 179, 5
20 — 24 Білостоцьке Білосток 26, 0 1 263, 3
85 — 89 Варшавське Варшава 31, 7 2 460, 9
90 — 94 Віленське Вільна 29, 0 1 276, 0
95 — 99 Волинське Луцьк 35, 7 2 085, 6
25 — 29 Келецьке Кельці 22, 2 2 671, 0
30 — 34 Краківське Краків 17, 6 2 300, 1
45 — 49 Лодзінське Лодзь 20, 4 2 650, 1
40 — 44 Львівське Львів 28, 4 3 126, 3
35 — 39 Люблінське Люблін 26, 6 2 116, 2
50 — 54 Новогрудське Новогрудок 23, 0 1 057, 2
65 — 69 Познанське Познань 28, 1 2 339, 6
55 — 59 Поліське Берестя-над-Бугом 36, 7 1 132, 2
60 — 64 Поморське Торунь 25, 7 1 ,884, 4
75 — 79 Сілезьке Катовиці 5, 1 1 533, 5
70 — 74 Станиславівське Станиславів 16, 9 1 480, 3
80 — 84 Тернопільське Тернополь 16, 5 1 600, 4

1 квітня 1938 року кордони деяких західних і центральних воєводств зазнали істотних змін.

Примітки
  1. Припинення визнання польського уряду у вигнанні.
  2. Ochmański J. Historia Litwy. — Wrocław : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1990. — S. 324—325. — ISBN 83-04-03107-8. (пол.)
  3. Peter D. Stachura. Poland, 1918—1945: An Interpretive and Documentary History of the Second Republic. Routledge: London and New York, 2004. — xii + 221 p. (англ.)
  4. Brzoza C., Sowa A. Historia Polski 1918—1945. — Kraków : Wydawnictwo Literackie, 2006. — 754 s. — ISBN 978-83-08-04125-3. (пол.)
  5. , Atlas Historii Polski, Demart Sp, 2004, ISBN 83-89239-89-2
  6. Joseph Marcus, Social and Political History of the Jews in Poland, 1919—1939, Mouton Publishing, 1983, ISBN 90-279-3239-5, Google Books, p. 17
  7. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 47, 50 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  8. , Powszechny Spis Ludnosci r. 1921
  9. Norman Davies, God's Playground, Columbia University Press, 2005, ISBN 0-231-12819-3, Google Print, p.299
  10. Zieliński H. Historia Polski 1914—1939. — Wrocław: Ossolineum, 1985. — ISBN 83-04-00712-6. — S. 124—126.

Джерела та література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.