Любити…

У дощовий день в квартирі під магнітофонний запис танцюють і розмовляють три пари. Самотній молодий чоловік сидить з книгою і розмірковує вголос. Раптом музика закінчується, і чується записаний на плівку діалог чоловіки і жінки. Жінка зізнається в коханні чоловікові. Молоді люди стоять поруч з магнітофоном і слухають.

(заснована на розповіді В. Сапожникова «Перші півні»)

Зимового вечора юнак на ім'я Сергій прощається з дівчиною і в піднесеному настрої йде зав'юженим Ленінградом. На пам'ятнику Петру I він уявляє Хуртовину у вигляді дівчини і запрошує на танець. Потім сідає в трамвай, де бачить кондукторку, що плаче. Він намагається заспокоїти її, а потім проводжає додому. Аня (так звуть дівчину) розповідає, що її кинув коханий, змусивши перед цим зробити аборт. Сергій розбиває його портрет і переконує Аню забути його.

(заснована на розповіді Ю. Казакова «Осінь в дубових лісах»)

На вокзалі прощаються чоловік і жінка. Чоловік намагається порозумітися з жінкою, вмовляє залишитися ще на кілька днів в Москві, говорить про зустріч на Півночі, куди повертається жінка. Вони їдуть на таксі в пошуках готелю, однак ніде немає місць. Вони змушені бродити по місту, заходять в під'їзд, але їх виганяє двірничка. Їдуть за місто, п'ють вино. Розуміючи, що провести час наодинці їм ніде, під ранок повертаються на вокзал. Жінка сідає в вагон. Про зустріч вони вже не домовляються. Чоловік йде. Жінка дивиться йому вслід.

(заснована на новелі «Літні степові ночі» з роману І. Друце «Тягар нашої доброти»)

Село десь в Молдавії. Пізно ввечері молодий хлопець Мірча повертається додому на возі з сіном. По дорозі він зустрічає дівчину Нуцу, яка явно чекає його і яка йому теж подобається. Провівши ніч разом, молоді люди вранці повертаються в село. Він під'їжджає до свого будинку. Батько бачить дівчину, що сховалася в сіні. Збентежений Мірча повідомляє батькам, що це їх невістка. Сюжет закінчується сценами молдовського весілля.