Любомир Луцюк

Народився в Кінгстоні, Онтаріо, Канада. Від 1972 до 1997 року — науковий співробітник дослідницької програми заповідників Міністерства природних ресурсів у провінції Онтаріо. У 1975—1978 — асистент географічного відділення Інституту Квінз, там само 1979 отримав ступінь магістра з географії. 1979—1980 — науковий асистент географічного відділення Університету Альберти, 1982—1984 — науковий асистент дослідницького проекту усної історії (Канадський інститут українських студій). 1984 став доктором з географії в Університеті Альберти в Едмонтоні, а також членом кафедри українських студій Торонтського університету, в якому згодом зайняв посаду ад'юнкт-професора географічного відділення. Від 1990 до 1992 року працював ад'юнкт-професором географічного відділення Інституту Квінз, а також у відділенні політичних і економічних наук Королівського військового коледжу Канади в м. Кінгстон (до 1993 помічником професора, потім — ад'юнкт-професором, з 1999 — професором). Водночас від 1993 був керівником дослідницької роботи Українсько-канадської асоціації громадянських свобод, від 2007 — головою асоціації; 1996—1998 — членом Ради імміграції і біженців Канади в Торонто; 1997 — ад'юнкт-професором історичного відділення Університету Британської Колумбії.

Читає курси з геополітики, світової географії, історії Росії та України.

Досліджує історію і сучасне становище українських переселенців до Канади, а також українське питання в зовнішній політиці США та Великої Британії, проблеми українських мігрантів і переміщених осіб після Другої світової війни.

Автор і співавтор публікацій і рецензій у фахових виданнях Канади і США, статей на суспільні теми в канадських газетах. PR-рецензент журналів «Canadian Ethnic Studies», «Canadian Historical Review», «Canadian Slavonic Papers», «Slavic Review». Підготував до друку значну кількість документальних матеріалів, зокрема з історії канадських українців (1986), проблем англо-американської зовнішньої політики стосовно України (1987), матеріалів Британського міністерства закордонних справ щодо голодомору 1932—1933 років в УСРР (1988). Учасник кількох десятків наукових конференцій.

Відзначений численними нагородами та стипендіями.

• Шевченківська медаль (2010);
• Відзнака Президента України — Хрест Івана Мазепи (23 серпня 2019) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, розвиток міждержавного співробітництва, плідну громадську діяльність[2]

• Лаас Н. О. Луцюк Любомир-Ярослав // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Марунчак М. довідник до історії українців Канади. — Вінніпеґ: Українська Вільна Академія Наук, 1986. — С. 396.
• About the author. В кн.: Luciuk L. (англ.)
• Luciuk Lubomyr. В кн.: Encyclopedia of Ukraine, vol. 3. — Toronto: University of Toronto Press, 1993. — 2nd Revised ed. — 892 p. — ISBN 978-0802039934. (англ.)