Любуша

Любуша або Лібуша — третя, наймолодша дочка Крока, як і сам батько вважається легендарною постаттю. Першим її життєвий шлях описав Козьма Празький 12 ст.. Його хроніка розповідає про те, що вона була дружиною Пржемисла Орача, заснувала Прагу і ще кілька міст, славилась своїм розумом та екстрасенсорними здібностями.

Портрет Любуші, В. К. Мазек (1893)

Йозеф Матхаузер, Любуша віщує славу Праги

Про заснування Праги Козьма писав так:

«Одного дня, коли стояла Любуша з своїм чоловіком посеред свого двору, потьмарилось їй перед очима і почала вона говорити:

- Там далеко, куди можна дійти за день, посеред лісу є висока гора, що обривається до великої ріки. Коли прийдете туди то побачите чоловіка, що тесатиме з дерева поріг[1][2] для свого дому. Ото від того порога і місто назвіть Прага. І тоді всі, навіть королі, схилятимуть голови перед цим містом.[3] І це буде найбільше і найважливіше місто нашої землі і всі інші будуть йому коритись, бо там сидітиме король. І місцевість наколо того міста буде пупом нашого народу. Бачу місто велике, слава якого сягне зір на небі.»

Пржемисл відправив вивідників, аби ті знайшли описану місцевість. І дійсно, все було так, як описала Любуша у своєму видінні. За наказом Пржемисла там заклали місто, яке потім стало родовим гніздом цілої династії князів і королів.

Любуша мала величезний вплив на свій народ. Такий, що навіть після її смерті виникло повстання, яке ледве придушили. Вацлав Гаєк підрахував, що обрано її на княжіння в 710 році, одружилась вона з Пржемислом в 721, а померла в 735 році. Від шлюбу з Пржеславом мала трьох синів.

Образ Любуші надихнув Франца Грільпарзера на створення трагедії Libussa (1840), Бедржиха Сметану на написання опери Libuše (1871-1872).

Існує думка, що Любуша не просто особа-легенда, а вона є уособленням суспільного перелому в чеському суспільстві (перехід від матріархату до патріархату, проте не остаточний, про що свідчить повстання жінок по її смерті).