Людина, що була Четвергом

Людина, що була Четвергом (англ. The Man Who Was Thursday) — філософсько-фантастичний роман британського письменника Гілберта Кіта Честертона, який за власним твердженням, написав цю книгу як незвичайне підтвердження того, що добро і право є основа кожного куточка світу.

Людина, що була Четвергом
The Man Who Was Thursday
Жанр філософський роман, фантастика, трилер
Автор Гілберт Кіт Честертон
Мова англійська
Опубліковано 1908
Видавництво J. W. Arrowsmith Ltd
У «Гутенберзі» 1695

Сюжет

Гебріел Сайм, колишній поет і фолософ, завербований до Скотленд-Ярду до секретного корпусу поліції проти анархізму, знайомиться на вечірці з поетом-анархістом Люциану Грегорі і сперечається з ним про призначення поезії. Грегорі стверджує, що поезія є знаряддя революції. Сайм заперечує, наполягаючи, що суть поезії — не революція, а закон. Сайм не вірить в те, що Грегорі серйозний в своїх анархістських переконаннях. Роздратований Грегорі, бажаючи довести йому протилежне, таємно приводить його до підпільного притулку угруповання динамітників. Там плануються вибори одного з семи членів Центральної Європейської Ради анархістів. Грегорі розповідає, що імена членів Ради ховаються — їм даються прізвиська за назвами днів тижня. Ватажком Ради є хтось, що називає себе Неділею, а обирати анархісти збираються Четвера, оскільки попередній раптово помер, отруївшись.

Грегорі сподівається стати Четвером, але його промова на виборах зустрічає несхвалення. Причиною цьому опосередковано стало бажання Грегорі переконати Сайма в тому, що анархісти нешкідливі, оскільки останні відкрив Грегорі, що він агент поліції (проте Грегорі дав клятву зберігати цю тайну). Сайм задля проникнення до керуваництва анархістського угруповання вимовляє блискучу промову, і його обирають до Ради.

У Раді Сайм бачить шістьох моторошних, на йогодумку, осіб, з яких найстрашніший — загадковий велетень Неділя. Рада планує вибух в Парижі, де проходить зустріч російського царя і французького президента. Однак у міру того, як призначений для замаху день наближається, Сайм поступово з'ясовує, що насправді всі члени Ради, крім Неділі, — такі ж, як він, агенти поліції, кожен з яких, як і Сайм, вважає інших анархістами.

Об'єднавши сили, сищики намагаються випитати у Воскресіння, хто він взагалі такий і навіщо він зібрав їх до Ради. Це їм не цілком вдається: вони лише усвідомлюють, що Неділя теж не анархіст, а служить добру і правосуддю, як і вони самі.

До колишнього Раді анархістів приходить справжній анархіст — Люциан Грегорі. Він звинувачує його членів в тому, що вони панують, знаходяться в безпеці і не знають страждань. Але Сайм відкидає його нападки, розповівши про ті страждання, які сищики випробували, коли кожен з них вважав себе самотнім серед злочинців. Тоді ж він розуміє, що Неділя спеціально провів їх через страждання, щоб вони могли спростувати звинувачення зла в тому, що ніколи не страждали.

Сайм запитує в Неділі, страждав той коли-небудь. Неділя повторює фразу, сказану Ісусом Христом апостолу Якову: «Чи можете ви пити чашу, яку Я п'ю?». Сайм несподівано непритомніє, а, прокинувшись, виявляє, що гуляє в парку і мирно розмовляє з Грегорі.

Постановки

  • 5 вересня 1938 року «Театр Меркурія в ефірі» презентував скорочений радиовиставу, написану Орсоном Веллсом;
  • 1986 року ВВС випустило 4-серійну радіовиставу;
  • 2005, 2008, 2016 і 2020 роках ВВС транслювала роман, прочитаний Джеффрі Палмером, у вигляді 13 півгодинних частин.
  • 2016 року за романом вийшов угорський фільм Балаша Юста

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.