Лютюк Анатолій Кузьмич
Анатолій Кузьмич Лютюк (*1947, с. Великі Бірки, Тернопільська область, тоді СРСР) — український культурний і громадський діяч в Естонії, облат Цистерціанського монастиря в Хюланді (Норвегія) з послухом у Таллінні, керівник Центру української культури в Таллінні.
Лютюк Анатолій Кузьмич | |
---|---|
Народився |
1947 Великі Бірки, Тернопільський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР |
Країна | Україна |
Діяльність | громадський активіст |
Alma mater | Вижницьке училище (1969) і Естонська академія мистецтв (1975) |
Нагороди | |
Біографія
Народився 1947 року в райцентрі, селі Великі Борки, Великоборківського району тепер смт Великі Бірки на Тернопільщині у сім'ї службовців.
Освіта
У 1969 році А. Лютюк закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва.
У 1975 закінчив навчання у художньому інституті столиці Естонської РСР м. Таллінні (тепер — Естонська академія мистецтв). Відтоді проживає у цьому місті.
Громадська і релігійна діяльність
У 1990-ті керував групою «Рух» в Естонії. З відновленням незалежності Естонії та України після розпаду СРСР Анатолій Лютюк, проживаючи в Таллінні, з благословення Блаженнійшого Володимира (Стернюка) разом з однодумцями заснував у Таллінні греко-католицьку церковну громаду (офіційно зареєстрована 1991 року) і відновив для неї церковну будівлю та зорганізував простір для школи давніх ремесел і мистецтву приміщенні в таллінському середмісті по вулиці Лаборатооріумі, що дістало назву «талліннський Ноїв ковчег»[1].
А. Лютюк очолює Український культурний центр в Таллінні (станом на початок 2013 року).
Під час Революції гідності та війни на сході України активно займається волонтерською діяльністю, організовує збір і доставку на схід України гуманітарної допомоги української діаспори Естонії та інших благодійних організацій.[2]
Нагороди
- Заслужений художник України (2007).
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (22 серпня 2016) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету Української держави, популяризацію її історичної спадщини і сучасних надбань та з нагоди 25-ї річниці незалежності України[3]
- Грамота Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом» (2011).
- Медаль «За збереження історичних пам'яток» (Естонія, 2002).
- Орден Білої Зірки (Естонія, 2003).
- Представлений у Книзі пошани «Україна й українці — цвіт нації, гордість країни» та нагороджений нагрудним знаком "Зірка «Патріот України» Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка»[4]
Примітки
- Ноїв ковчег Архівовано 28 вересня 2016 у Wayback Machine. Ноїв ковчег. З благословення Блаженнійшого Володимира (Стернюка) разом з однодумцями заснував у столиці Естонії греко–католицьку церковну громаду і відновив для неї церковну будівлю та зорганізував простір для школи давніх ремесел і мистецтв. Донині очолює Центр української культури в Таллінні.
- Гуманітарна діяльність
- Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 340/2016 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав»
- Нагороди Міжнародний проект «Україна й українці — цвіт нації, гордість країни».
Джерела
- Музиченко Ярослава Хранитель талліннського «Ноєвого ковчега». Керівник Центру української культури в Таллінні Анатолій Лютюк — про виховну силу народного мистецтва й особливості взаємин між поколіннями // «Україна Молода» за пт.-сб. 15-16 лютого 2013 року. — С. 6