Лятушевич Захарій Осійович

Захарій Осійович Лятушевич (1776 — 13 травня 1829, селище Іжевського заводу) — російський священник, протоієрей церкви Іллі Пророка в Іжевську, письменник, педагог і меценат[1][2].

Лятушевич Захарій Осійович
Народився 1776
Помер 1829
Іжевськ, Сарапульський повіт, Вятська губернія, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Нагороди
Будинок З. О. Лятушевича в Іжевську

Біографія

Народився в 1776 році в сім'ї священника Нолинського повіту Вятської провінції. У 1800 році закінчив Вятську семінарію, у якій пізніше викладав поезію, риторику, філософію, малювання, історію та фізику. У 1808 році З. О. Лятушевич був переведений до Іжевська, де завідував чотирма заводськими школами, у яких безоплатно викладав ті ж дисципліни, а також займався винахідництвом для заводських потреб[3].

Із 1 січня 1808 року став настоятелем церкви Іллі Пророка (втрачена в 1936 році[4]), з 1812 року — благочинним[1].

З. О. Лятушевич був ініціатором зведення собору Олександра Невського в Іжевську та його першим настоятелем[5]. Також був засновником і директором Іжевського Біблійного товариства, яке займалося вивченням Біблії та координацією благодійної діяльності[6]. Лятушевич особисто зробив великий внесок у благодійність, віддавши заводу власний будинок, сад і значні кошти[1][7].

У 1807—1810 роках З. О. Лятушевич публікував у Москві і Вятці поетичні та прозові твори духовного і філософського змісту латинською, російською та французькою мовами[8]. У 1810 році заклав навколо будинку великий сад з аптекарським городом, який став першим садом в Удмуртії[9][10].

У 1812 році Лятушевич винайшов пересувний водомет, який використовувався протягом декількох років для гасіння пожеж на заводі[7].

2 листопада 1814 року З. О. Лятушевич освятив новозбудований Свято-Троїцький собор в Іжевську[11].

У 1824 році Олександр I під час свого візиту в Іжевськ нагородив З. О. Лятушевича орденом Святої Анни за будівництво собору Олександра Невського й за освітню діяльність[8].

Сім'я

Відомо, що у З. О. Лятушевича було п'ятеро синів, один із яких — Іполит — також мав духовний сан і служив у храмах Іжевська[8].

Пам'ять

Примітки
  1. Шумилов, 2001, с. 289.
  2. Загребин, 2012, с. 283.
  3. Шумилов, 2001, с. 208, 289.
  4. Шумилов, 2001, с. 391.
  5. 200 лет со дня основания кафедрального храма на сайте Удмуртской и Ижевской епархии
  6. Туганаев, 2008, с. 208.
  7. Шумилов, 1998, с. 53.
  8. Шумилов, 2001, с. 290.
  9. Шумилов, 2001, с. 208.
  10. Туганаев, 2008, с. 587.
  11. Туганаев, 2008, с. 604.
  12. Указ Президента РФ от 20.02.1995 года № 170
  13. Елена Кардопольцева (9 грудня 2015). Какое будущее ждет старейшее здание Ижевска — дом Лятушевича?. Сетевое издание IZHLIFE (рос.). ООО «Радио - Инвест». Процитовано 19 травня 2020.

Література
  • Удмуртская Республика. Культура и искусство: Энциклопедия / гл. ред. А. Е. Загребин. — Ижевск: Удмуртский институт истории, языка и литературы УрО РАН, 2012. — 540 с. — 300 экз. — ISBN 978-5-901304-62-4.
  • Шумилов Е. Ф. Город на Иже, 1760—2000: Историческая хроника с прологом и эпилогом в двух томах, повествующая о славных традициях и драматической истории столицы Удмуртии. — 2-е изд., дополненное и переработанное. — Ижевск: Свиток, 1998. — 400 с. — 10 000 экз. — ISBN 5-89296-006-4.
  • Шумилов Е. Ф. Христианство в Удмуртии. Цивилизационные процессы и христианское искусство. XVI — начало XX века / науч. ред. Я. Н. Щапов. — Ижевск: Издательский дом «Удмуртский университет», 2001. — 434 с. — 1000 экз. — ISBN 5-7029-0306-4.
  • Удмуртская республика: Энциклопедия / гл. ред. В. В. Туганаев. — 2-е изд., испр. и доп. — Ижевск: Удмуртия, 2008. — 767 с. — 2200 экз. — ISBN 978-5-7659-0486-2.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.