Будинок З. О. Лятушевича

Казенний дім № 30 (будинок З. О. Лятушевича) одноповерховий особняк із мезоніном, споруджений у XIX столітті в Іжевську, розташований за адресою: вулиця Сівкова, 180. Пам'ятка архітектури федерального значення[1]. Можливий архітектор — С. О. Дудін[2][3].

Будинок З. О. Лятушевича

56°50′44″ пн. ш. 53°12′23″ сх. д.
Країна  Росія
Розташування Іжевськ
Тип пам'ятка архітектури і будівля
Архітектор Q16646833?
Дата заснування 1807
Будинок З. О. Лятушевича
Будинок З. О. Лятушевича (Росія)
 Медіафайли у Вікісховищі

Опис

Будівля за планом має Г-подібну форму. Головний західний фасад будинку виконаний з трьох частин, має напівкруглий виступ і мезонін з балконом. Профілювання карнизів, фриза та фронтону надають особняку вигляду, характерного для російської класичної архітектури XIX століття.

У 1880-их роках прямокутні вікна були перероблені на аркові. У 1925 році були зроблені прибудови на три вікна з північного та східного боків, які порушили симетрію фасаду.

У будинку зберіглося анфіладне розташування дверей, що з'єднують еркерний зал із сусідніми приміщеннями, і металеві сходи, які ведуть до мезоніну[4].

Історія

Особняк був побудований в 1807 році для протоієрея Захарія Осійовича Лятушевича[4]. 1819 року будинок продали казначейству, внаслідок чого будівля почала називатися «казенний дім № 30».

У будівлі в різні часи розташовувалися квартири заводських чиновників, заводська аптека, приймальний покій. Після 1917 року в даних приміщеннях розміщувалися: Штаб народної армії, Комітет Іжевської організації Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків), Будинок юного пролетаря[5]. У 1920-их роках у будівлі функціонував Державний банк. У 1945—1947 роках тут розташовувалися фонди Краєзнавчого музею Удмуртії (нині Національний музей Удмуртської Республіки імені Кузебая Герда), повернуті до Іжевська після евакуації в Сарапул[6]. Після переїзду основної експозиції музею в будівлю Арсеналу Іжевського збройового заводу, в будинку Лятушевича до 1981 року розташовувався відділ природи музею. Потім, до 1995 року, в приміщенні розташовувалося фондосховище музею[4].

1995 року будівлі надано статус пам'ятки історії та культури федерального значення. Того ж року через аварійний стан будівлю закрили на капітальний ремонт, на даний час (за станом на 2021 рік) не експлуатується[4][5].

2020 року Євгеній Шумілов показав будинок зсередини, провівши віртуальний тур будівлею у якості спецпроекту з музеєм Іжевська[7].

Галерея

Примітки
  1. Указ Президента РФ от 20.02.1995 года № 170
  2. Туганаев, 2008, с. 309.
  3. Шумилов, 1979, с. 56.
  4. Дом З. О. Лятушевича (рос.). Информационно-аналитическоe управление Администрации города Ижевска. Процитовано 29 серпня 2019.
  5. Елена Кардопольцева (9 грудня 2015). Какое будущее ждет старейшее здание Ижевска — дом Лятушевича?. Сетевое издание IZHLIFE (рос.). ООО «Радио - Инвест». Процитовано 29 серпня 2019.
  6. Туганаев, 2008, с. 502.
  7. Евгений Шумилов. Дом Лятушевича (англ.). Процитовано 16 серпня 2021.

Література
  • Удмуртская республика: Энциклопедия / гл. ред. В. В. Туганаев. — 2-е изд., испр. и доп. — Ижевск: Удмуртия, 2008. — 767 с. — 2200 экз. — ISBN 978-5-7659-0486-2.
  • Удмуртская Республика. Культура и искусство: Энциклопедия / гл. ред. А. Е. Загребин. — Ижевск: Удмуртский институт истории, языка и литературы УрО РАН, 2012. — 540 с. — 300 экз. — ISBN 978-5-901304-62-4.
  • Шумилов Е. Ф. Первый зодчий Удмуртии. — Ижевск : Удмуртия, 1979. — 84 с. — 1000 прим.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.