Ліворно (футбольний клуб)

Клуб було засновано під назвою Спортивна спілка «Ліворно» (італ. Unione Sportiva Livorno) у 1915 році , однак дебютувати в офіційних змаганнях його команда змогла лише 1919 року, після їх відновлення по завершенні Першої Світової війни. Дебют виявився напрочуд вдалим — в сезоні 1919-20 «Ліворно» подолав кваліфікаційний регіональний турнір у Тоскані, півфінальний турнір серед команд Південної Італії, здолав у південно-італійському фіналі римську команду «Фортітудо» та вийшов до загальнонаціонального фіналу. Лише у цьому фінальному матчі команда поступилася міланському «Інтернаціонале», який і став чемпіоном країни.

Пізніше «Ліворно» став одним з учасників першого в історії турніру в елітній Серії A після впровадження 1929 року в італійському чемпіонаті системи дивізіонів (серій). Вже в наступному сезоні 1930-31 команда вперше вибула з вищого дивізіону до Серії B. Протягом наступного десятиріччя «Ліворно» постійно переходив між Серіями A та B, не затримуючись у жодній з них більше ніж на 2 сезони.

Останні роки перед припиненням футбольних змагань в Італії у 1943 та перші сезони після відновлення чемпіонату по завершенні Другої Світової війни команда змагалася в найсильнішій Серії A, однак вже наприкінці 1940-х у турнірних результатах «Палермо» почав спостерігатися спад. Спочатку, в сезоні 1948-49 команда посіла останній рядок турнірної таблиці і вибула до Серії B, а ще за три сезони опинилася у третій в ієрархії футбольних ліг Серії C. Саме у цьому дивізіоні італійської першості команда провела майже всі 1950-і та початок 1960-х років.

1964 року команда з Ліворно повернулася до другої за силою Серії B, в якій змагалася до 1972 року. Згодом у команди почалася затяжна криза, яка тривала близько 30 років — команда знову виступала у Серії C, а після реорганізації футбольних ліг — у Серії C1 та Серії C2. 1991 року клуб оголосив про банкрутство та припинив своє існування, однак вже того ж року його було відновлено під сучасною назвою, і він почав виступи у регіональній лізі Тоскани. 1993 року команда подолала шлях регіональними лігами до національної Серії C2 (четвертий рівень ієрархії футбольних ліг), а ще за п'ять років виборола право виступів у Серії C1 (третій рівень).

По-справжньому відродження «Ліворно» розпочалося на початку 2000-х, коли команда спочатку вийшла до Серії B, а в сезоні 2004-05 уперше за понад 50 років стартувала у тірнірі найвишого дивізіону, Серії A. Того сезону команда фінішувала на почесному 8-му місці, ще за рік — шостою, здобувши таким чином право виступів у розіграші Кубка УЄФА.

Втім, вже в сезоні 2007-08 «Ліворно» посідає останнє, 20-е місце у Серії A і вибуває до нижчого дивізіону. За рік повертається, але ненадовго, в сезоні 2009-10 — знову останній рядок турнірної таблиці Серії A і пониження у класі.

Фанатські сектори на домашній арені «Ліворно».

Уболівальники «Ліворно» найбільш відомі в Італії та поза її межами своїми лівими поглядами, що історично обумовлено не в останню чергу статусом Ліворно як колиски лівого руху в Італії, міста, в якому 1921 року було засновано Комуністичну партію країни. Фанатські сектори команди зазвичай прикрашені комуністичною та анархістською символікою, банери та одяг фанатів нерідко зображають портрет латиноамериканського революціонера Ернесто Че Гевари[1].

Відповідно найскладніші відносини фанати «Ліворно» мають з групами підримки команд, що традиційно відносяться до «правого табору». Найяскравішими представниками останнього є вболівальники римського «Лаціо», який свого часу був улюбленою командою фашистського диктатора Беніто Муссоліні.

• Срібний призер чемпіонату Італії (2): 1919-20, 1942-43.

• Марко Амелія
• Франческо Коко
• Крістіано Лукареллі
• Армандо Піккі
• Ігор Протті

• Офіційна веб-сторінка (італ.)