Ліза Ніємі

Уроджена Ліза Енн Хаапаниемі народилася 26 травня 1956 року в Х'юстоні (штат Техас, США) в сім'ї фінських іммігрантів Емонда Мелвіна Хаапаніємі (1914—1984), директора служби збереження води Червоного Хреста, і медсестри Едни Керін Хіттінен (р. 1928). У Лізи є четверо старших братів і один молодший.

У 1974 році Ліза закінчила «Houston Ballet Dance Company». Для сценічного імені вона скоротила своє дівоче прізвище Хаапаніємі до Ніємі в 1977 році[4].

Ліза почала кар'єру актриси, кінорежисера, сценариста, кінопродюсера, танцівниці, хореографа і письменниці в 1975 році. На рахунку Ніємі десятки кінофільмів. Разом з Патріком Свейзі Ніємі була сценаристом, режисером й акторкою в роботі над картиною «Останній танець» 2003 року[5][6]. Фільм заснований на п'єсі «Without a Word», яка до того з успіхом виконувалася вже 18 років і завоювала 6 премій. Ніємі так говорила про цю свою роботу: «По більшій частині це ґрунтується на нашому досвіді, як концертних танцюристів Нью-Йорка, і це вплинуло на безліч людей»[7].

Також Ніємі (з Свейзі) знялася в одній з головних ролей в картині «Сталевий світанок» 1987 року[8] і також в головній ролі в картині «Beat Angel» 2004 року. Ніємі також знімалася в «Letters from a Killer», «Найближчий родич», «Янгер і Янгер», «Live! From Death Row», «У неї буде дитина» і «Slam Dance». Петсі Свейзі ставила хореографію для фільмів «Міський ковбой» і «Грандвью, США». Ніємі була режисером у фільмі «Dance» 1990 року[9].

Ніємі знялася в ролі Карли Фрост у 23 епізоди телесеріалу «Суперсила», що виходив з 1990 по 1991 роки[10][11][12]. Також вона режисирувала епізод «My brother's Keeper», що вийшов 9 квітня 2009, телесеріалу «Звір», в якому знімався її чоловік. Це була його остання зйомка перед смертю.

29 вересня 2009 року Ніємі випустила книгу мемуарів, «The Time of My Life» (ISBN 978-1-4391-5858-6), яка стала бестселером за версією " Нью-Йорк Таймс. Співавтором книги став Патрік Свейзі, оскільки робота над книгою була закінчена незадовго до його смерті[13][14]. 2 січня 2012 Ніємі випустила і свої мемуари, книги «Worth Fighting For».

Навчаючись у Houston Ballet Dance Company, познайомилася з сином власника і директора організації, Патріком Свейзі; вони почали зустрічатися, коли їй було 15 років. Ніємі з Свейзі одружилися 12 червня 1975[15][16] і прожили разом до самої його смерті від раку підшлункової залози 14 вересня 2009.

Незабаром після одруження пара переїхала в Нью-Йорк для розвитку своєї танцювальної кар'єри і жили там до кінця 1970-х, після чого переїхали в Лос-Анджелес, Каліфорнія. Крім танців та створення фільмів вони разом займалися будівельним бізнесом і розведенням коней[17][18]. У них не було дітей[19].

У 1985 році Ніємі придбала садибу з ділянкою в 20 000 м2 поблизу Angeles National Forest для «утримання собак, призових арабських скакунів і биків для родео»[15]. Також вона є власницею ранчо площею 81 км2 в Нью-Мехіко[20].

Ліза є ліцензованим пілотом і літаком доставляла Патріка на лікування до його смерті[15]. Під час зйомок «Останнього танцю» у Вінніпегу, Манітоба, Ніємі стала почесною мешканкою канадського міста[21]. Після смерті чоловіка вона стала головним послом надії для хворих на рак підшлункової залози в русі для підтримки хворих. У липні 2011 року вона була удостоєна звання дами і удостоєна Королівського ордена Франциска I[22].

28 грудня 2013 року було оголошено про її заручини з ювеліром Альбертом ДеПріско (нар. 1956)[23], з яким вона зустрічалася 2 роки до їх весілля[24]. 25 травня 2014 Ліза і Альберт одружилися[25].