Лінгвоконфліктологія

Лі́нгвоконфліктоло́гія — галузь прикладної лінгвістики, яка досліджує основи виникнення, розвитку й завершення конфлікту за допомогою  вживання мовних засобів, що зумовлено мовленнєвою інтеракцією та інтенцією комунікантів[1]; міждисциплінарна наук, яка досліджує закономірності виникнення, розвитку і завершення конфліктів різного рівня, а також принципи, способи та прийоми їхньої профілактики і завершення[2] Вона набирає обертів з кінця 90-х років ХХ ст., коли в суспільстві гостро постала проблема образи честі та гідності особистості через прийоми сугестивного впливу та маніпулювання свідомістю реципієнтів семантико-стилістичними особливостями мовлення.

Основою лінгвоконфліктології є поведінка мовців, їхня діяльність, негативне ставлення одне до одного, підвищена емоційність, агресивність, стрес, суб'єктивність, соціальний стан, характерні особливості мовців, спричинені вербальними та невербальними засобами спілкування.

Методологічна основа

Методологічною основою лінгвоконфліктології як теоретико-прикладної дисципліни є комплекс філософських, психологічних та соціально-психологічних, соціологічних та політологічних, а також власне лінгвістичних ідей, що акумульовані у загальній теорії конфлікту протягом тисячоріч.

Об'єкт та предмет

Об'єкт лінгвістичної конфліктології формують комунікативні конфлікти, що мають усі характеристики, які виявлені стосовно діяльнісних: такою ж причиновістю, мотивацією та суб'єктною структурою, такими ж сюжетними поворотами та можливостями вирішення.

Предметом лінгвоконфліктології є мовноповедінкові та текстові показники різної знакової природи (словесні, візуальні).[3]

Література
  1. Анцупов А. Я. Словарь конфликтолога: [2-е изд.] / А. Я. Анцупов, А. И. Шипилов. — СПб.: Питер, 2006. — 528 с.: ил.
  2. Білоконенко Л. А. Проблематика конфліктології в сучасному мовознавстві. Філологічні студії. 2010. Вип. 4. URL: http://journal.kdpu.edu.ua/filstd/article/viewFile/718/659
  3. Космеда Т. А. Актуальна проблематика української лінгвоконфліктології. Граматичні читання — Х. 2019.
  4. Кара-Мурза Е. С. Лингвоконфликтология и конфликты в русском медиапространстве (анализ двойного кейса). Вестник ВолГУ. Серия 2, Языкознание. 2020. Т. 19. № 1
  5. Форманова С. В. Лінгвоконфліктологія як нова галузь прикладної лінгвістики. Мова і культура. (Науковий журнал). К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011. Вип. 14. Т. VIII (1540.

Примітки
  1. Supplemental Information 3: An excerpt from Data Downloads page, where users can download original datasets.. dx.doi.org. Процитовано 20 листопада 2021.
  2. Яковлевич, Анцупов Анатолий; Иванович, Шипилов Анатолий (10 лютого 2006). Словарь конфликтолога (рос.). "Издательский дом ""Питер""". ISBN 978-5-469-01216-0.
  3. Supplemental Information 3: An excerpt from Data Downloads page, where users can download original datasets.. dx.doi.org. Процитовано 20 листопада 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.