Лісістрата (п'єса)

«Лісістрата» — п'єса давньогрецького поета і драматурга Арістофана, 411 до н. е. Ця комедія була поставлена на Ленеях 411 до н. е. під ім'ям Каллістрата. Назва твору походить від головної дійової особи Лісістрати (досл. «та, що розбороняє війська» або «та, що припиняє походи»), яка піднімає жінок усієї Греції на боротьбу за мир. У композиційному відношенні «Лісістрата» — одна з найдосконаліших комедій Арістофана.

Лісістрата
дав.-гр. Λυσιστράτη[1]
Жанр архаїчна комедіяd
Автор Аристофан[1]
Мова давньогрецька
Переклад Андрій Содомора[2]
 Цей твір у Вікісховищі

Убачаючи у війні причину стількох лих для своїх співвітчизніків, Арістофан закликав у багатьох своїх комедіях до миру. Вже саме ім'я головної героїні вказує на тему та розв'язку твору: воно означає приблизно «переможниця військовиків», «та, що припиняє походи» чи «та, що розпускає війська».

Тема та ідея

У комедії «Лісістрата» Арістофан, як і в «Ахарнянах» і «Мирі», відстоює ідею миру, вкрай необхідного афінянам після катастрофічного розгрому сицилійської експедиції в 413 до н. е. Тема цього ж миру подана в буфонно-комічній формі: страйки жінок, які відмовляють у пестощах і ласках своїм чоловікам, щоб змусити їх припинити братовбивчу війну.

Проблематика
  • Відстоювання миру й прав жінки в суспільстві.
  • Співчуття жінкам — матерям.
  • Права народу на самостійне вирішення долі.

Характеристика образів

Лісістрата — молода, гарна жінка, котра зрозуміла, що

..Для Еллади цілої єдиний порятунок у жінках лише!

..Від нас залежить доля міста нашого, а ні — пропасти всім пелопоннесянам!

..Коли усе жіноцтво об'єднається, — всі беотіянки, пелопоннесянки і ми, — Елладу разом ми врятуємо!

Дійові особи
  • Лісістрата, Калоніка, Мірріна — афінянки.
  • Лампіто, спартанка.
  • Хор старих.
  • Стрімодор, Дракет, Філург — їх провідці.
  • Хор жінок.
  • Стратілліда, їх провідця.
  • Афінський радник.
  • Кілька жінок.
  • Кінесій, чоловік Мірріни.
  • Слуга і дитина Кінесія.
  • Спартанський вісник.
  • Спартанські й афінські посли.
  • Скіфи, вартові.
  • Афіняни.

Сюжет

Лісістрата («Та, що розпускає військо») й усі грекині заприсяглися не спати з чоловіками, поки ті не укладуть мир. Жінки захоплюють Акрополь і відбивають напад хору старих. Після тривалих суперечок і різноманітних сцен, у яких головна героїня з труднощами утримує товарок від порушення вірності даній ними клятві, укладається мир і чоловіки здобувають назад своїх дружин, а здвоєний хор афінян і спартанців співає гімни во славу миру.

Лісістрату, поставлену в рік олігархічного перевороту, відрізняє відсутність особистої і політичної сатири, хоча в цілому ця комедія залишається політичним фарсом. Твір насичений непристойностями, то відвертими, то прихованими. Надзвичайно милий і переконливий образ Лісістрати.


Ця комедія стала однією з найцікавіших пам'яток світової літератури, ще й тому, що провідною в ній є ідея активної протидії війні, права народу самостійно вирішувати свою долю, щире співчуття жінкам — дружинам і матерям чоловіків-воїнів. Так, відповідаючи на закиди (представника афінської влади), що, мовляв, вона втрутилася не в свою справу, оскільки жінки у війні участь не беруть («Радник: Ну, чого б то мішатися вам до війни?»). Лісістрата в'їдливо, але цілком резонно відповідає:

                                                                А ти сам, проклятущий, не знаєш?
                                                                Та вона в печінках нам подвійно сидить!
                                                                Ми у муках синів породили,
                                                                А ще тяжче у військо нам їх виряджать!
                                                                                              Переклад Бориса Тена

Врешті решт воюючі сторони схиляються перед жіночим ультиматумом, і по всій Елладі запанували мир і дружба. (За Ю. І. Ковбасенком)

Цікаві факти
  • 44. «У жовтожарих сукнях…» — Шафраново-жовтий колір був улюбленим кольором грецьких модниць.
  • 45. Кіммерійський хітон — жіночий одяг з прозорого матеріалу.
  • 81. У грецькому оригіналі спартанка Лампіто розмовляє на лаконському (дорійському) діалекті, який український перекладач передає деякими діалектно-стилістичними особливостями української мови.
  • 83. У Стародавній Спарті звертали увагу не тільки на фізичне виховання чоловіків, а й жінок.
  • 88-89. Мова йде про косметичні заходи беотянок.
  • 139. «…Посейдон з човном його». — Мається на увазі міф про Посейдона і дочку царя Салмонея Тіро, яка, зійшовшись із богом морів у човні, народила двох синів.
  • 173. Трієра — корабель з трьома ярусами весел.
  • 184. Міська варта в Афінах складалася переважно з рабів скіфського походження, через те жінки доручають обов'язки по охороні порядку скіф'янці.
  • 488. Пародіювання обряду військової присяги.
  • 192. Жертву з нутрощів коня приносили Посейдонові; античний коментатор гадає, що жінки-змовниці наслідують приклад амазонок, які практикували присягу на нутрощах білого коня.
  • 196. Фасійське вино — вино з острова Фасоса — вважалося одним з найкращих сортів вин.
  • 202. Під жертовним кабаном мається на увазі жбан з вином.
  • 262. Йдеться про статую Афіни, яку створив славетний Фідій.
  • 270. Жінка Лікона — якась Родія, жінка великої краси, але поганої репутації. Нападали на неї й інші комедіографи, зокрема Евполід.
  • 301. Лемнійський вогонь — вулкан на о. Лемносі (нині погаслий), в якому, за міфом, були розташовані кузні бога вогню Ге-феста.
  • 315. Самоських полководців — стратегів, які взимку 412—411 р. до н. є. встановили на острові Самосі демократичну владу.
  • 407 і далі. Радник вказує на те, що обговорення питання про експедицію на Сицилію супроводилось лиховісними прикметами: воно відбувалося під час свят Адоніса і Сабазія, культ яких був особливо поширений серед жінок.
  • 417. Жовч Холозіга. — Демострат, який агітував за фатальний похід на Сицилію, походив з роду Бузігів. Арістофан перекручує його родове ім'я на Холозіг (ніби «Жовчний») для гри слів; грецьк. слово «холос» — «жовч», «злоба».
  • 541. «А війна — чоловіча турбота» — крилата фраза, яка належить Гектору, герою Троянської війни («Іліада», VI. 492).
  • 585. Терей (див. Словник імен і назв) став синонімом дикості і жорстокості.
  • 602. Далекозорий Арістофан радить надати політичні права метекам і союзникам, щоб згуртувати їх довкола Афін.
  • 623 і далі. Медяник, пов'язка і вінок — атрибути похоронного обряду в античних греків. Медяник повинен був задобрити потворного пса Кербера, що пильнував вхід до підземного царства, вінок символізував завершеиия життєвого шляху людини.
  • 655 і далі. Пародія на улюблену в Афінах застольну пісню про Гармодія і Арістогітона, які з метою вбити тиранів Гіппія і Гіпарха принесли мечі на всенародне свято, заховавши їх під віття мірту.
  • 665 і далі. Перелік свят, в яких брали участь афінські дівчата. Семирічні дівчатка допомагали старшим жінкам ткати для Афіни шерстяний пеплос — розкішне вбрання (через те вони називалися арефори — «вовноносильниці»). Дівчата, яким сповнилося десять років під час свят на честь Артеміди в Бравроні, одягнені в яскраво-золотисті хітони, зображали ведмедиць і молилися богині, щоб вона не гнівалась за те, що колись вбито її улюблену ведмедицю. Нарешті дівчата (т. зв. «канефори» — «ко-шиконосильниці») на врочистій процесії під час Панафінеїв несли на головах кошики. Саме вони увічнені на фризі Парфено-ну в Афінах.
  • 677. Мідійський скарб предків — безсмертна слава, яку здобули греки в мідійських, тобто перських війнах.
  • 681. Котурни — взуття з товстою підошвою, яке носили трагічні актори античної Греції, щоб видаватися вищими на зріст.
  • 712. Езопова байка про Жука. Див. «Мир», прим, до р. 130.
  • 737. Печера Пана знаходилась на схилі Акрополя, недалеко від Пропілеїв.
  • 745. Мілетська шерсть високо цінувалася в торгівлі.
  • 758. Жінка звертається до опікунки породіль Іліфії з проханням затримати розродження; пологи на священному місці (тут — на Акрополі) вважалися оскверненням місць, присвячених богам.
  • 767. Шолом священний — шолом богині Афіни.
  • 774. За повір'ям, на Акрополі гніздилася священна змія Афіни, охоронниці міста. Побачити змію наяву чи уві сні означало, що людину спіткає лихо.
  • 776. Сов (сичів) в Афінах було безліч; тому-то там виникла приказка: «Сову в Афіни нести» — тобто робити щось зайве.
  • 786 і далі. Приклад одного з пророцтв, які поширювалися в роки Пелопоннеської війни.
  • 850. Храм богині Деметри — Хлої стояв на південному схилі Акрополя.
  • 928. Клепсідра — джерело в гроті Пана, яке тече ще й тепер.
  • 955. Мається на увазі ароматична олія для косметичних цілей.
  • 1006. Лаконське берло — рід шифрованого листа в Спарті (т. зв. скітала); лист писався на спірально обмотаному довкола палиці ремені або пергаменті, а адресат прочитував його, відмотавши одержаний ремінь на палицю такої ж величини й товщини.
  • 1114. Герми — погруддя бога Гермеса, які стояли на перехрестях вулиць в Афінах. За декілька днів до відплиття афінських військових кораблів на Сицилію у 415 р. невідомі люди вночі порозбивали їх. Одним з винуватців цього святотатства вважали Алківіада.
  • 1150—1152. Лісістрата вказує на місцевості, які мають загально-грецьке патріотичне значення: Дельфи (Піфо) зі славнозвісним храмом і оракулом Апполона, Фермопіли (Піли) — міжгір'я, уславлене героїчною смертю загону спартанців з Леонідом на чолі, і Олімпія, де відбувалися Олімпійські ігри.
  • 1161—1165. Арістофан устами Лісістрати наводить приклади дружби афінян і спартанців. Згадується про відправлення з Афін загону гоплітів під керівництвом Кімона для придушення анти-спартанського повстання в Мессенії в 464—462 рр. до н. є. і про допомогу спартанців афінянам у скиненні тиранії Гіппія в 510 р. до н. є.
  • 278—1284. Згадуються спільні ратні подвиги афінян і спартанців у війні з персами, зокрема морська битва біля миса Ар-темісій на Евбеї і героїчна оборона Фермопіл у 480 р. до н. є.
  • 1308. Іей — епітет Аполлона.
  • 1325. Владичиця в мідному храмі — Афіна.
  • 1336. Вродлива донька Леди — Єлена Прекрасна, через яку виникла Троянська війна.
  • 1340. Вчені припускають, що кінець комедії не зберігся. Після виступу хору лакедемонян слід було чекати відповіді хору афінян або об'єднаного заключного хору.

Див. також

Посилання
  • «Лісістрата» на сайті Ae-lib. Переклад Бориса Тена. Арістофан. Комедії. — Харків: Фоліо, 2003. — С. 311—378.
  • Антична література: навч.посіб./Ковбасенко Ю. І. — 2 - ге К56 вид.,розшир. та доповн. — К.:Київський університет імені Бориса Грінченка, 2012. — 150с.
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Арістофан. Комедії. — Харків: Фоліо, 2003. — С. 19-82.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.