Ліс Міфаго

«Ліс Міфаго» (англ. Mythago Wood) — роман у жанрі фентезі, написаний Робертом Голдстоком (англ. Robert Paul Holdstock)[1] і опублікований в Англії в 1984 році. Ще в 1979 Голдсток написав оповідання для Міллфордської майстерні письменників; потім, у вересні 1981 року, в «Журналі Фентезі та наукової фантастики» з'явилася повість з тим же ім'ям. Вона і розпочала серію повістей і романів, яку зараз називають «Ліс Міфаго» або «Райхоупский Ліс».

Ліс Міфаго
англ. Mythago Wood
Жанр фантастика, фентезі
Автор Роберт Пол Голдсток
Мова англійська
Написано 1979—1984
Опубліковано 1984
Видавництво Victor Gollancz
Наступний твір Лавондис: подорож до невідомого краю
Нагороди

Роман «Ліс Міфаго» можна віднести до жанру «міфологічного фентезі». Роман завоював Всесвітню премію фентезі за 1985 рік, а також Премію Британської Асоціації Наукової Фантастики за 1985 рік (в номінації найкращий роман). Роман перекладений на французьку, німецьку, польську, фінську, італійську, іспанську та російську мови.

Райхоупский Ліс

Ліс Міфаго знаходиться в Херефордшир, Англія, у величезному Райхоупскому маєтку. Він є залишком первісного лісу, який колись вкривав всю Англію. У романі розповідається історія сім'ї Гакслі, зокрема — Стівена Хакслі, та історія його взаємин із загадковим лісом і його мешканцями.

Райхоупский Ліс — вигаданий світ, створений Робертом Голдстоком для його повісті «Ліс Міфаго», опублікованій в 1981 р. і став значно більш знаменитим після виходу в 1984 р. однойменного роману. У ньому відбувається дія майже всіх романів і повістей циклу, за винятком «Ліси Мерліна», дія якого відбувається в магічному лісі Броселіанд, у Франції.

Райхоупский Ліс є древньою лісовою країною, яка виникла після останнього льодовикового періоду і не була пошкоджена цивілізацією; зовні він здається лісовим масивом не більше п'яти квадратних кілометрів. Райхоупский Ліс — це паралельний всесвіт, який перетинається з частиною реального світу. Всередині він значно більше, ніж зовні, і чим далі проникаєш в нього, тим більше, старше і густіше він стає. В самій чащі знаходиться серце лісу, Лавондисс, світ льодовикового періоду.

Джон Клют назвав цей ліс «глибинним хтонічним резонатором», тому що він створює міфічні образи, або міфаго, тобто творіння (тварини, звірі, люди і будови), згенеровані з давніх міфів і підсвідомих спогадів, що збереглися в пам'яті людей. Ось як сама книга визначає міфаго: «ідеалізований образ міфічного створіння». Міфаго небезпечні, але якщо вони залишаються занадто довго далеко від лісу, вони вироджуються і вмирають. Вони утворюються з людських міфів, і мають різну зовнішність і характер, в залежності від спогадів людини, що створює їх. В результаті з'являються різні образи — короля Артура, Робін Гуда та інших міфологічних героїв; вони виглядають і діють по-різному, хоча володіють однаковими основними якостями і діють за «правилами», які встановив для них їхній міф.

Навколо райхоупского лісу живе небагато людей, тому в лісовій країні зовсім мало міфаго. Джордж Хакслі зацікавився лісом і результатами його діяльності в 30-ті роки, і створив більше міфаго, ніж зазвичай виникало в одному місці в один час. У наступних романах циклу з'ясовується, що міфаго можуть бути створені свідомо і тягнуться до свого творця. Крім створення живих міфаго, ліс також генерує архетипи античних місць, від замків до маленьких сіл. У романі Лавондисс, який продовжує роман Ліс Міфаго, вони називаються зоною примар.

До серця лісу ведуть тільки чотири шляхи; не знаючи їх, проникнути в ліс практично неможливо. Крім того ліс містить «гнізда», які описуються як місця «відсутності магії», або стежки під світом. Гнізда функціонують як червоточини, по яким міфаго і звичайні люди можуть подорожувати крізь простір і час. Проходячи через таку червоточину можна здійснити подорож у часі. Райхоупский ліс магічно відбиває будь-яку спробу чужої людини потрапити в нього: у людини з'являється дезорієнтація, на шляху прибульця встають непроникні зарості кущів, величезні озера і бурхливі річки. Повітряний захист не дає літакам підлітати до нього занадто близько: вихори збивають літак з курсу.

Час в лісі тече по-іншому. За день звичайного світу в лісі може пройти тиждень або навіть більше, в залежності від області лісу. Області, в яких час тече виключно повільно, описані в романі «Гнізда».

Сюжет

Події роману відбуваються між 1946 і 1948 роками, відразу після Другої світової війни. Відновившись після важкого поранення, Стівен Хакслі повертається зі служби в армії до свого старшому брата Крістіана, який живе один на їх фермі Оак Лодж, прямо на краю райхоупского лісу. Їх батько помер зовсім недавно; мати померла кількома роками раніше.

Крістіан збентежений і заінтригований зустріччю з одним із міфаго. Він пояснює Стівену загадку лісу. Стівен збентежений і не дуже вірить йому: вони обидва бачили міфаго в дитинстві, але батько стверджував, що це просто мандрівні цигани. Крістіан все частіше і частіше повертається в ліс, поступово стаючи міфологічною персоною. Тим часом Стівен читає дослідження свого батька та його друга, Вінн-Джонса. Він навіть їде до дочки Вінн-Джонса, Енні Хайден, і намагається знайти зниклі сторінки щоденника батька. Стівен також зустрічається з Гаррі Кітоном, колишнім військовим льотчиком. Кітон побував в такому ж лісі у Франції, і отримав страшний опік на обличчі.

В лісі він побачив прекрасне місто, і тепер намагається знайти його. Стівен і Гаррі намагаються сфотографувати Райхоупский ліс з повітря, але нездоланний вітер збиває їх маленький літак з курсу кожен раз, коли вони намагаються пролетіти над лісом. Незабаром Стівен зустрічається з іншими міфаго (і постарілим братом). Щоб врятувати дівчину міфаго по імені Гуівеннет він повинен проникнути в самі глибини лісу. Кітон йде з ним.

Персонажі-Люди
  • Стівен Хакслі — головний герой роману. Він народився у 1927 чи 1928 році; під час подій роману йому ледве виповнилося двадцять років.
  • Енні Хайден — дочка Едварда Уїнн-Джонса.
  • Крістіан Хакслі — старший брат Стівена Хакслі. У райхоупскому лісі стає «Вигнанцем» і викликає хаос в лісовій країні.
  • Джордж Хакслі — батько Стівена і Крістіана. Він помер у віці п'ятдесяти п'яти років від легеневої хвороби. У Гніздах і Кістяне Лісі з'ясовується, що Джордж був високою худою людиною, психологом, навчався у Карла Юнга. Він також вивчав археологію і захоплювався міфом. Вивчаючи Райхоупский ліс, він написав шість томів наукових досліджень, щоденник і склав детальну карту.
  • Дженніфер Хакслі — дружина Джорджа і мати Стівена і Крістіана. Вона згадується лише в Лісі Міфаго, але її самогубство є основним елементом в романі Ворота зі Слонової Кістки, Рогові Ворота.
  • Гаррі Кітон — колишній військовий льотчик, який супроводжує Стівена в ліс.
  • Едвард Вінн-Джонс — дослідник в галузі історичної антропології, викладає в Оксфорді. Вінн-Джонс — крихітний нервовий чоловік, який завжди курить трубку. Він приблизно віку Джорджа Хакслі. Вони вивчають ліс з 30-х років. Вінн-Джонс створив спеціальне обладнання для інтеракції з паранормальними структурами райхоупского лісу. У квітні 1942 року зникає в лісі.

Міфаго
  • Кухулін — мисливець з величезною мисливською собакою, який одного разу зустрічається Стівену за Оак Лоджем. Собака приводить Стівена до могили попередньої інкарнації Гуівеннет.
  • Болотник — вправний воїн, командує групою міфаго по імені 'Яструби'. Болотник і яструби служать охоронцями Крістіана під час подорожі в серці райхоупского лісу.
  • Гуівеннет з зеленого лісу (також Гуїн) — Міфаго-жінка, (зазвичай дівчина 17—18 років), з Бронзової доби. Протягом людської історії вона з'являлася в різних інкарнаціях, включаючи протоміф про дівчину з Римської Британії; вона — прояв хтонічного божества землі, юна принцеса-воїн, і, одночасно, королева Джиневра.[2] Кожна інкарнація Гуівеннет має свої особливості, деякі дуже агресивні, інші спокусливі, і пов'язані найрізноманітнішими відносинами з родиною Кітонів.
  • Сортхалан — чоловік, шаман і некромант, який може створювати і управляти міфаго, включаючи сильфов і елементалів повітря. Він також відомий під ім'ям Фрейя, що означає «друг».
  • Сучковик — чоловік з рудим волоссям і короною з сучків. Він тягне жалюгідне існування на краї райхоупского лісу.
  • Урскумуг — людина-вепр. Являє собою першого героя з ранніх міфів. Урскумуг, імовірно, створений Джорджем Хакслі. Він у два рази вище людини, недоброзичливий і є дуже древньою варіацією дикої людини (вудвоса).

Літературна значимість

Критика

Протягом багатьох років «Ліс Мифаго» привертає до себе увагу критиків, з різних причин. Один з оглядачів Орсон Скотт Кард описує його як твір "для читачів, які хочуть витратити час і зусилля, і дати письменнику описати неймовірний світ, населений живими героями.[3] Особливо критиків зацікавило те, що головні дії роману відбуваються в багатому магією кельтській лісі, існуючим пліч-о-пліч з сучасним світом. Наприклад, в одному з досліджень жанру фентезі Ліс Міфаго і Лавондісс були відзначені саме за те, що вони є чистою фантазією, яка відбувається у передовому і приголомшливо звичайному світі[4]. Згідно ще одному сучасному досліднику Толкіна, Ліс Міфаго і Лавондісс — два шедеври фантазії Холдстока, побудованих на жорсткій основі. Ці твори тісно пов'язані з традиціями Британії, з її оригінальністю; вони вміло співвіднесені з її усною культурою. Такі елементи роману як Зелена людина, шаманізм, люди з неоліту та дорімскі поселення повністю запозичені з кельтської традиції. Критик відзначає багатство архетипів і робить висновок, що в жанрі фентезі Ліс Міфаго і Ліс Мерліна можуть вважатися базовими працями, бо Холдсток проник в ліс набагато глибше, ніж будь-який інший автор містики[5]. Майкл Муркок вважає, що в Лісі Міфаго досягнута не тільки унікальна єдність ландшафту і його мешканців, але і єдність мрії і оточення. Муркок зауважує, що на Ліс Міфаго вплинула Золота Гілка відомого англійського релігієзнавця й етнолога Джеймса Фрезера. Муркок також відзначає загальні елементи між Лісом Міфаго і поемою Джорджа Мередіта Ліси Вестермейна[6].

Спіритичні елементи

Райхоупскій ліс являє собою дохристиянську Британію, з язичниками і шаманами. Один з дослідників міфології зауважує, що смерть і битви залишаються найпомітнішою частиною англійських романів[7]. Одне з досліджень розглядає те, як в Лісі Міфаго «елементи роману співвідносяться з язичницькою картиною світу». Критик стверджує, що Ліс Міфаго не написаний спеціально для язичників, але самі механізми Райхоупского лісу заперечують науку і дозволяють відбуватися подіям, які легко можуть бути зрозумілі язичниками[8].

Філософська основа роману

«Ліс Міфаго» Роберта Голдстока можна прочитати як «подорож у серце душі.» Історія, яка відбувається в романі, звичайно розглядається як «внутрішня спіраль», в якій протагоністи піддаються жорстоким і руйнуючим метаморфозам у важких обставинах. Механізм міфаго був створений з поняття «підсвідомий зв'язок», розробленого Карлом Юнгом для його філософського розуміння душі (як психологічного феномену). Міфаго втілюють юнгівські архетипи, тому що вони залежать від підсвідомості, а не від пам'яті індивіда. Маючи на увазі це філософське визначення, Кім Ньюман зауважує, що цикл являє собою «роздуми про природу колективної свідомості.»[9] Ніколас Ріддік стверджує: «Ліс Мифаго Роберта Голдстока можна прочитати як подорож в серце душі»[10]. Брайан Олдісс каже, що «Райхоупскій Ліс є чудовою метафорою для наших душевних лабіринтів» в якій «філогенетика пригнічує онтогенез» в усьому, що стосується історії людини і долі[11]. Коли Стівен і Крістіан зустрічаються з Урскумугом, які мають окремі риси їхнього батька, вони ведуть себе «по Фрейду».

Нагороди
  • Новела Ліс Міфаго отримала нагороду BSFA Award for Best Novelза найкращу новелу 1981 року;
  • Новела Ліс Міфаго виграв Всесвітню премію Фентезі (World Fantasy Award) за найкращий роман 1985 року;
  • Роман Ліс Міфаго виграв BSFA Award премія за найкращий роман в 1984 року;
  • Повний роман Ліс Міфаго виграв Всесвітню премію Фентезі (World Fantasy Award) за найкращий роман в 1985 році;
  • Повний роман Ліс Міфаго виграв Grand Prix de l'Imaginaire в категорії спеціальний Гран-Прі в 2003 році;
  • Ліс Міфаго був опублікований як один із шедеврів Фентезі-серіалу Істон прес (Easton Press);

Джерела

Примітки
  1. https://fantlab.ru/autor1093
  2. Pringle, David Modern fantasy: the hundred best novels: an English language selection, 1946—1987, (New York: Peter Bedrick Books, 1989), page 241.
  3. «The Light Fantastic», If, September 1986, pp.28
  4. Mathews, Richard. Fantasy: The Liberation of Imagination. (New York: Routledge, 2002), pages 34—35, 188
  5. The Green Man: Tales from the Mythic Forest, Datlow, Ellen and Windling, Terri (New York: Viking Juvenile, 2002), page 15
  6. Wizardry and Wild Romance: A study of epic fantasy, Moorcock, Michael (London: Victor Gollancz, 1987), page 65
  7. Harvey, Graham Shamanism: A Reader, (London: Routlege, 2002), page 447
  8. Harvey, Graham, Popular Spiritualities: The Politics of Contemporary Enchantment, eds. Hume, Lynne and Mcphillips, Kathleen, (Burlington, VT: Ashgate Publishing Limited, 2006), page 46
  9. Newman, Kim St. James Guide to Fantasy Writers, ed. David Pringle (Detroit: St. James Press, 1996), pages 286.
  10. Ruddick, Nicholas State of the Fantastic: Studies in the Theory and Practice of Fantastic Literature and Film (Contributions to the Study of Science Fiction and Fantasy), (Westport, CT: Greenwood Press, 1992), page 46
  11. Holdstock, Robert The Mythago Cycle Volume 1: A Ryhope Wood Omnibus preface by Brian Aldiss (London: Gollancz, 2007), preface
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.