Літографія


Літогра́фія (від грец. λίθος — камінь та грец. γράφω — пишу) — вид графічного мистецтва, техніка створення тиражованих зображень, коли фарба під тиском переноситься з плоскої друкарської форми на папір. При застосуванні літографії на кам’яній або металевій пластині створюється малюнок літографським олівцем або літографською тушшю. Жирні місця (малюнок на камені) не змочуються кислотою при обробці матриці і стають узвишшями майбутньої друкарської форми.

Острозький замок, літографія за малюнком Зиґмунта Фогеля

Винахідник літографії

Літографський верстат 1839 року

Літографію винайшов у 1796 році баварець Алоїс Зенефельдер. Він же відкрив першу літографську майстерню у Мюнхені. Більш дешева техніка літографії (у порівнянні з офортом) давала також перевагу в створенні більшого накладу. Це сприяло її широкому застосуванню в друкарнях. Зенефельдер також видав перший підручник для літографів.

Літографія використовується для друку текстів або зображень на папері або іншому матеріалі. В наш час здебільшого використовується офсетна літографія.

Необхідні прилади і матеріали

  • Літографський верстат
  • Літографський камінь (зазвичай вапняк, зараз переважно використовують металеві платівки)
  • Літографський олівець або літографська туш

Літографія на службі у мистецтва

Класичну техніку літографії використовувала низка відомих митців 19—20 ст.:

Франсіско Гойя, літографія «Браво, торо 

Належне віддав літографській техніці й Моріц Корнеліус Ешер (або Есхер), знакова фігура для мистецтва гравюри 20 століття. В Україні літографію успішно практикували Микола Мурашко, Василь Касіян, Михайло Жук. Серед сучасних митців слід відмітити Надію Лопухову, Володимира Чаришнікова, Лідію Треммері, Адама Крвавича.

Інше значення

Термін літографія використовується також для позначення процесу фотолітографії — методу виробництва інтегральних мікросхем та іншої мікроелектроніки, хоча цей процес більше схожий на травлення, ніж на літографію. Літографія рентгенівська (рос. литография рентгеновская; англ. X-ray lithography) — метод мікроелектронної технології, який полягає у формуванні з субмікронним розділенням захисної маски заданого профілю на поверхні підкладини; здійснюється за допомогою рентгенівського випромінювання з довжиною хвилі 0,4—5 нм; один із методів мікролітографії.

Галерея

«План міста Одеси» в 1919 році
Едвард Пенфілд (1866–1925). Різдвяний журнал Харперс. кольорова літографія, Музей мистецтва Метрополітен, 1897 р.
Худ. Теофіль Стейнлен. Реклама ветеринарної клініки, 1905 р., кольорова літографія

Джерела

Анрі де Тулуз-Лотрек, Арістід Брюан, реклама концертів співака, 1892 р.


  • Erich Mönch: Werkstattbuch der Lithographie für Künstlerlithographen und Studierende. Bearbeitet und erweitert von Walter Schautz, Argenbühl-Ratzenried 1978
  • Hiller/Füssel: Wörterbuch des Buches. Frankfurt a. M.: Vittorio Klostermann 2002, ISBN 3-465-03220-9
  • Mario Derra: Der Solnhofener Naturstein und die Erfindung des Flachdruckes durch Alois Senefelder. Ein Lithographieführer, Solnhofen: Bürgermeister-Müller-Museum 2002, ISBN 3-00-009414-8
  • Aleš Krejča: Die Techniken der graphischen Kunst. Handbuch der Arbeitsvorgänge und der Geschichte der Original-Druckgraphik, Hanau a. M.: Verlag Werner Dausien, ISBN 3-7684-1071-4
  • Alois Senefelder: Vollstaendiges Lehrbuch der Steindruckerey, 1818,
  • Суворов П. И. Искусство литографии. — М.: Искусство, 1952.
  • Генри Дж. Родс. Литографское искусство. — Л.: Техника и производство, 1928.
  • Коростин А. Ф. Русская литография XIX века. — Л.: Искусство, 1953.
  • Русский биографический словарь|Половцев А. А. Русский биографический словарь.

Див. також

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.