Літіофорит

Літіофорит (рос. литиофорит; англ. lithiophorite; нім. Lithiophorit m) — мінерал, гідроксид алюмінію, літію і марганцю шаруватої будови.

Літіофорит
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула (Al,Li)Mn⁴⁺O₂(OH)₂
Nickel-Strunz 10 4.FE.25
Інші характеристики
Названо на честь літій[2],
carryingd[2]
Типова місцевість Шнееберг[3]
 Літіофорит у Вікісховищі

Загальний опис

Хімічна формула: (Al, Li)(OH)2·MnO2.

Склад у % (з родовища Шнеберґ, ФРН): Al2O3 — 10,54; Li2O — 1,23; MnO — 55,12; H2O — 12,64.

Домішки: BaO (2,78); CuO (1,74); CoO + NiO (2,42); Fe2O3 (1,48).

Сингонія моноклінна. Вид призматичний.

Утворює дрібні лусочки, а також щільні, натічні агрегати.

Густина 3,14-3,36.

Твердість 3,5.

Колір синювато-чорний.

Риса червонувато-сіра.

Блиск тьмяний до металічного.

Знайдений у зоні окиснення родовища Шнеберґ (Саксонія, ФРН). J.F.A.Breithaupt, 1870.

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
  3. mineralienatlas.de

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Літіофорит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Літіофорит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.