МФО

МФО — 6-значний код, який використовується для ідентифікації банківських установ в Україні.

Включений до довідника банківських установ України[1].

У нормативно-правових актах Національного банку визначено під назвою «код банку», зокрема, в «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»[2] та «Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті»[3] як умовна шестизначна числова ознака, що ідентифікує банк, філію, іншу установу, розраховується Національним банком і є обов'язковим реквізитом Електронного технологічного довідника банків України та інших установ і Довідника учасників СЕП.

Походження скорочення МФО

За часів СРСР було три головних банки: Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк СРСР), Державний банк СРСР, Ощадбанк СРСР. Найбільш масовою філіальною фінансовою установою був Ощадбанк. Система розрахунків між філіями Ощадбанку представляла собою обмін меморіальними ордерами. Для позначення коду філії банку, як учасника міжфіліальних оборотів, почали використовувати саме абревіатуру МФО.[4]МФО — Міжфіліальні обороти.

Як визначити?

Знайти МФО можна у Довіднику банківських установ України[1].

Див. також

Примітки
  1. Довідник банківських установ України, які мають банківську ліцензію. НБУ. Процитовано 30 липня 2019.
  2. Постанова Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».
  3. Постанова Правління Національного банку України від 16.08.2006 року № 320 «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті».
  4. Розшифрування скорочення МФО банку. 12 квітня 2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.