Національний банк України

Ідея створення національного банку, який би виконував функції головної емісійної та центральної банківської установи на території України, виникла ще за часів існування Української Народної Республіки та була реалізована у добу Гетьманату[3].

Після поразки національно-визвольного руху на території України, що увійшла до складу СРСР, деякий час не існувало банківських установ. Проте вже наприкінці 1921 року було створено Державний банк РРФСР, згодом перейменований у Державний банк СРСР.

Національний банк України зі статусом центрального емісійного банку держави створено на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР. Правовою основою став Закон «Про банки і банківську діяльність», ухвалений Верховною Радою України 20 березня 1991 року[4]. Цим документом було проголошено створення самостійної дворівневої банківської системи України ринкового типу, перший рівень якої становить НБУ, другий — інші банки.

Рада Національного банку України (НБУ) затвердила стратегію монетарної політики НБУ, яка забезпечує послідовне продовження реалізації режиму інфляційного таргетування для забезпечення низької та стабільної інфляції. Стратегія монетарної політики підтверджує середньострокову ціль з інфляції на рівні 5 % ± 1 в. п., що має бути досягнута на кінець 2019 року. Після цього ціль у 5 % стане постійною та залишатиметься без змін у середньостроковій перспективі. Національний банк зможе її переглядати лише в бік зниження і лише за умови зменшення волатильності обмінного курсу гривні, змін відносних цін і послаблення ефектів конвергенції економіки України до рівня країн — основних торговельних партнерів.[5]

• Забезпечення стабільності грошової одиниці України;
• Розробка і впровадження разом із урядом ефективної кредитно-грошової політики;
• Здійснення грошової емісії і контроль за грошовим обігом;
• Здійснення міжбанківських розрахунків, в тому числі і в міжнародних відносинах;
• Продаж кредитних ресурсів комерційним банкам, кредитування уряду;
• Регулювання та контроль за діяльністю комерційних банків та інших кредитних організацій;
• Здійснення валютного регулювання і забезпечення конвертованості національної валюти;
• Зберігання та регулювання золотовалютних резервів;
• Управління державним боргом;

До головних завдань Національного банку України належать:

• Цінова стабільність (монетарна політика)

• Фінансова стабільність (банк банків, мікро- і макропруденційний нагляд)

• Ефективні платіжні системи (готівка та безготівковий обіг)

Відповідно до Конституції України основною функцією НБУ є забезпечення стабільності гривні[6]. На її виконання Національний банк має виходити з пріоритетності досягнення та підтримки цінової та фінансової стабільності в державі. Саме тому Національний банк вважає своєю місією забезпечення цінової та фінансової стабільності з метою сприяння сталому економічному розвитку України.

Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі цінової стабільності.

Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання за умови, що це не перешкоджає досягненню цінової стабільності та стабільності банківської системи[7].

Логотип НБУ на купюрі 10 гривень

Логотип НБУ, котрий використовувався до 2018

Національний банк виконує такі функції:

• відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;
• монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;
• виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;
• встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;
• організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;
• регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками;
• визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних та облікових систем, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації[8][9][10][11];
• здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі;
• здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків, Реєстр аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків;
• веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;
• складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;
• представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;
• здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;
• забезпечує накопичення та зберігання золото-валютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;
• аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;
• організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;
• реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;
• бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;
• визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;
• вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України;
• здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;
• визначає порядок здійснення в Україні маршрутизації, клірингу та взаєморозрахунків між учасниками платіжної системи за операціями, які здійснені в межах України із застосуванням платіжних карток, емітованих банками-резидентами;
• створює Засвідчувальний центр для забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації центрів сертифікації ключів, визначає порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису в банківській системі України та суб'єктами переказу коштів;
• видає ліцензії небанківським фінансовим установам, які мають намір стати учасниками платіжних систем, на переказ коштів без відкриття рахунків та відкликає їх відповідно до законодавства;
• веде реєстр платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури;
• здійснює нагляд (оверсайт) платіжних систем та систем розрахунків;
• здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

• Керівництво Національного банку України
• Рада Національного банку України
• Правління Національного банку України[12]

1. Кирило Шевченко (Голова Національного банку України)
2. Катерина Рожкова (перший заступник Голови)
3. Дмитро Сологуб (заступник Голови)
4. Юрій Гелетій (заступник Голови)
5. Ярослав Матузка (заступник Голови)
6. Олексій Шабан (заступник Голови)

• Підрозділи Національного банку України: Відділ корпоративних прав

1. Відділ режимно-секретної роботи
2. Група представників Національного банку України в регіонах України
3. Департамент аналітики та наглядових технологій
4. Департамент банківського нагляду
5. Департамент безпеки
6. Департамент бухгалтерського обліку
7. Департамент відкритих ринків
8. Департамент внутрішнього аудиту
9. Департамент грошового обігу
10. Департамент з управління діяльністю Корпоративного
11. недержавного пенсійного фонду Національного банку України
12. Департамент забезпечення діяльності Національного банку України
13. Департамент закупівель та продажів
14. Департамент виїзних перевірок банків
15. Департамент інформаційних технологій
16. Департамент комунікацій
17. Департамент ліцензування
18. Департамент методології
19. Департамент монетарної політики та економічного аналізу
20. Департамент персоналу
21. Департамент платіжних систем та інноваційного розвитку
22. Департамент статистики та звітності
23. Департамент стратегії та реформування
24. Департамент супроводження кредитів
25. Департамент управління ризиками
26. Департамент фінансового контролінгу
27. Департамент фінансового моніторингу
28. Департамент фінансової стабільності
29. Державна скарбниця України
30. Операційний департамент
31. Офіс Правління Національного банку України
32. Секретаріат Ради Національного банку України
33. Управління захисту прав споживачів фінансових послуг
34. Управління депозитарної діяльності Національного банку України
35. Управління європейської інтеграції та міжнародних програм
36. Управління роботи з проблемними активами
37. Центральне сховище
38. Юридичний департамент

• Банкнотно-монетний двір Національного банку України

Пріоритетною ціллю Національного банку є досягнення та підтримка цінової стабільності. Для цього Національний банк застосовує режим інфляційного таргетування. Монетарна політика Національного банку спрямована на поступове зниження темпів інфляції до рівня середньострокової інфляційної цілі — 5 % з допустимим діапазоном відхилень ± 1 в. п. Головним інструментом для забезпечення низьких та стабільних темпів інфляції є облікова ставка. Визначаючи її розмір, Національний банк впливає на процентні ставки банків, а, отже, на вартість грошей в економіці та інфляцію. Фокусування Національного банку на забезпеченні цінової стабільності передбачає дотримання режиму плаваючого обмінного курсу. Це означає, що Національний банк не підтримує обмінний курс на певному рівні. Не протидіючі ринковим чинникам формування обмінного курсу, Національний банк проводить валютні інтервенції для згладжування надмірної курсової волатильності та накопичення міжнародних резервів.

Забезпечення фінансової стабільності є другою ключовою частиною мандата Національного банку України після забезпечення стабільності цін. У цьому аспекті Національний банк має повноваження регулювати, ліцензувати та здійснювати нагляд за банками, системами платежів та розрахунків. Це відповідає кращим міжнародним практикам. Національний банк приділяє все більше уваги фінансовій системі в цілому, а також аналізує та пом'якшує системні ризики фінансової стабільності. У 2018 році регулятор ухвалив Стратегію макропруденційної політики, що визначає цілі, приблизний перелік інструментів та поточний фокус за цим напрямом, таким чином, підвищуючи прозорість своєї роботи. На мікрорівні, Національний банк України переключився на ризик-орієнтований нагляд за банками та запобігання шахрайству. Після очищення в 2014‒2017 роках банківська система України постійно відновлюється. Відповідальність за підтримку фінансової стабільності Національний банк поділяє з Міністерством фінансів України, Національною комісією з цінних паперів та фінансового ринку, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Указом Президента України в березні 2015 року створено міжвідомчу Раду з фінансової стабільності за участю керівників цих регуляторів. Голова Національного банку та Міністр фінансів є співголовами цього органу. Національний банк надає усіляке сприяння та координує роботу Ради з фінансової стабільності.

Національний банк — єдина установа, що має право на випуск національної грошової одиниці — гривні. Він контролює гривневу готівку впродовж її життєвого циклу, щоб користуватися нею було максимально зручно та безпечно. Гривня — високозахищена валюта, яку підробляють значно рідше, ніж грошові одиниці багатьох інших країн. Так, якщо на один мільйон справжніх банкнот гривні у 2018 році припадало 2,5 шт. підробок, то у країнах Євросоюзу цей показник становив 27 шт. підроблених банкнот євро на мільйон справжніх (за даними Європейського центрального банку).

Саме Національний банк опікується, щоб електронні платежі виконувалися без збоїв, а клієнти могли сплачувати за товари і послуги в найзручніший для них спосіб. Він відповідає за стабільну роботу платіжної системи країни: контролює платіжну інфраструктуру та наглядає за роботою платіжних систем. Ще один напрям роботи Національного банку — запровадження найсучасніших безготівкових технологій в Україні.

Голова Національного банку України — одна з найвищих державних посад, призначається на посаду Верховною Радою за поданням Президента України строком на сім років[13].

• керує діяльністю Національного банку;
• діє від імені Національного банку і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, з банками, фінансовими та кредитними установами, міжнародними організаціями, іншими установами і організаціями;
• головує на засіданнях Правління Національного банку;
• підписує протоколи, постанови Правління Національного банку, накази та розпорядження, а також угоди, що укладаються Національним банком;
• розподіляє обов'язки між заступниками Голови Національного банку;
• видає розпорядчі акти, обов'язкові до виконання усіма службовцями Національного банку, його підприємствами, установами;
• приймає рішення з інших питань, що стосуються діяльності Національного банку, крім віднесених до виключної компетенції Ради Національного банку та Правління Національного банку відповідно до Закону;
• одноосібно несе відповідальність перед Верховною Радою України та Президентом України за діяльність Національного банку.

Голова Національного банку України за посадою співочолює Раду з фінансової стабільності.

До складу золотовалютних резервів Національного банку України входять активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні. Ці активи перебувають під контролем Національного банку та призначені для прямого чи непрямого регулювання платіжного балансу шляхом проведення валютних інтервенцій та інших цілей, передбачених законодавством України для забезпечення стабільності гривні.

Золотовалютні (міжнародні) резерви НБУ, на перший день місяця, в проміжок з 1 січня 2002 по 1 червня 2021.

Отримання прибутку — не мета Нацбанку. Проте заробітки регулятора вражають. Неприбутковий НБУ заробляє приблизно стільки ж, скільки вся банківська система України.[19]

У 2018 році прибуток був 68,5 млрд грн, резерви — 3,6 млрд грн. До держбюджету пішло майже 65 млрд грн, що на 17,3 млрд грн більше, ніж передбачено Законом про Державний бюджет України на 2019 рік.[19]

За підсумками 2019 року прибуток до розподілу регулятора склав 43,3 млрд грн, з якого на формування резервів пішло менше 600 млн грн. Відповідно, до держбюджету було перераховано 42,7 млрд грн, тобто майже вдвічі більше нинішнього.[19]

За підсумками 2020 року всі банки України, разом отримали 41,3 млрд грн чистого прибутку. В тому ж році, прибуток до розподілу НБУ склав 40,7 млрд грн. Але до держбюджету регулятор перерахував 24,4 млрд грн, хоча закон «Про держбюджет-2021» передбачав надходження від НБУ в розмірі 33 млрд грн. У свою чергу, в НБУ заявили, що перерахували на 2 млрд грн більше, ніж планували.[19]

У 2021 році, Кабінет міністрів України підготував до другого читання проєкт державного бюджету на 2022 рік. В цій версії документа було зменшено суму відрахувань НБУ до бюджету: регулятор повинен перерахувати 13,581 млрд гривень. Згідно з попереднім проєкт держбюджету-2022, НБУ мав віддати до держбюджету 24,4 млрд грн.[19]

Національний банк протягом 2021 року викупив на міжбанківському валютному ринку 3,69 млрд доларів, а продав, а продав – 1,28 млрд доларів. Для порівняння, у 2020 році, Нацбанк викупив на ринку 4,93 млрд доларів та продав 3,89 млрд доларів Таким чином, чистий викуп валюти за рік зріс до 2,41 млрд доларів проти 1,04 млрд доларів у 2020 році.[20]

Контору Державного комерційного банку в Києві було засновано більше півтора століття тому — 1839 року. Для неї купили великий двоповерховий будинок у стилі ампір на Інститутській вулиці, що належав київському дворянству. (Тут пізніше розмістилася і створена 1860 року на базі ліквідованих Позикового та Комерційного банків Київська контора Державного банку Росії). Поступово фінансові операції банку зростали, тому вирішено було споруджувати новий сучасний будинок. Восени 1902 року розпочалося будівництво на тій же вулиці Інститутській, поряд зі старим приміщенням банку.

1 серпня 1905 (за старим календарним стилем) контора перенесла свої операції до нового будинку, а 22 лютого наступного року — приміщення було освячено. Будівля формує фронт забудови вулиці Інститутської і замикає перспективу Банкової вулиці. Це визначає містобудівне значення споруди, яка входить до історично складеного ансамблю Липок.

25 лютого 1934 відбулося розширення будинку за проектом Рикова. Художнє оформлення приміщень контори банку було доручено італійському скульптору Еліо Саля. По всьому периметру залу над балконом поміщено картуші — ліпні прикраси у вигляді щитів, на яких зображено різні емблеми і герби. У центрі стелі операційного залу зовсім недавно було відновлено в первісному вигляді розписане фарбами по склу зображення патрона Києва — архістратига Михаїла. За своїми високими художніми якостями цей будинок є одним із найкращих серед споруд Києва XX століття.

НБУ кілька разів перемагав у премії «HR-бренд України». Зокрема:

1. Проєкт «Персональна трансформація» став переможцем у 2016 р. Він описував шлях внутрішньої трансформації НБУ через створення нової HR-функції трансформацію HR-фахівців, які долучились до команди у 2014—2015 рр[21].
2. Проєкт «Культура мислення» у 2017 р. здобув третє місце та описував розвиток нової корпоративної культури як умови інституційної спроможності НБУ[22].
3. Проєкт «Банк майбутнього» у 2019 р. здобув спецнагороду «Ростимо майбутнє» як найкращий трансформаційний проєкт. Суть полягала у проведенні кейс-чемпіонату спільно з платформою CASERS[23] для студентів та молодих фахівців, які створювали бізнес-модель уявної організації «банку майбутнього», яка могла б стати рольовою моделлю для розвитку банківської галузі України в 7-10-річній перспективі[24].

15 листопада 2021 року Голова НБУ Кирило Шевченко повідомив що Нацбанк України став членом Інституту міжнародних фінансів (Institute of International Finance). [25]

Інститут міжнародних фінансів є глобальною спільнотою провідних міжнародних фінансових установ, яка об'єднує 450 членів з-понад 70 країн: центральні, комерційні та інвестиційні банки, страхові компанії, суверенні та хедж-фонди, багатосторонні агенції та банки розвитку. Інститут аналізує майже 40 ключових ринків, що розвиваються у всьому світі.[25]

Глава НБУ Кирило Шевченко пояснив, що дає членство в цій престижній організації.[25]

«Це дасть змогу експертам Національного банку отримати доступ до звітів про потоки капіталу на ринки, що розвиваються, аналізів ключових макро- та геополітичних подій, широкого кола економічних та фінансових досліджень. Зокрема, на теми, що мають для нас стратегічне значення, а саме: цифрові фінанси, розвиток ринку капіталів, FinTech, стале та «зеленеˮ фінансування», — пише Шевченко.[25]

Співпраця НБУ з IІF забезпечить подальший розвиток двосторонніх відносин Національного банку України з лідерами світової економічної та фінансової спільноти.[25]

• Банки України  список комерційних банків в Україні
• Банківська система України
• Гривня
• Український державний банк — державний банк часів УНР
• Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
• Система електронних платежів Національного банку України
• Національна система масових електронних платежів
• Незалежна асоціація банків України
• Український Союз Учасників НСМЕП
• Фонд-музей «Державні скарби» Національного банку України
• Музей грошей Національного банку

• Арбузов С. Г. Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.
• Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Національний банк України //Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. — 2-е вид., переробл. і доповн. — К.: Алерта, 2011—558 с.
• Історія Національного банку України: віхи поступу / [В. І. Огієнко, В. В. Світлична, З. М. Комаринська, В. В. Анісімов] ; Нац. банк України, Ун-т банк. справи. - К. : [УБС НБУ], 2010. - 239 с. : іл. - ISBN 978-966-484-095-5
• Операції центрального банку: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / І. Д. Леончук; Нац. банк України. Львів. банк. ін-т. — Л., 2004. — 143 c. — (Дистанц. навчання).

• Інформаційна мережа національного банку; Керівник національного банку // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 315; 329. — ISBN 978-617-7627-10-3.

• Офіційний сайт Національного банку України
• Закон України «Про Національний Банк України»