Магриб — Європа (газопровід)

Газопровід Магриб — Європа — транспортна система, створена для доставки алжирського природного газу до країн Піренейського півострова.

Алжир, який володіє великими запасами природного газу, традиційно є одним із головних постачальників цього ресурсу до Європи, як через трубопроводи, так і у вигляді ЗПГ. Ідея з'єднання газотранспортних мереж Алжиру та Іспанії виникла ще у 1960 роках, проте, на відміну від Транссередземноморського трубопроводу, до її практичної реалізації дійшло лише у самому кінці 20 століття, коли у 1996-му ввели в експлуатацію газопровід Алжир — Марокко — Іспанія, розпочатий спорудженням за три роки до того. Він бере початок на найбільшому газовому родовищі Алжиру Хассі-Р'мель, перетинає Марокко та Гібралтарську протоку і досягає іспанського пункту Tarifa. Загальна довжина за цим маршрутом складає 1105 км, в тому числі алжирська ділянка 530 км, марокканська 525 км та офшорна 45 км.[1] В подальшому ресурс транспортується від Tarifa до Кордови (газопровід Gasoducto Al Andaluz), звідки зокрема відгалужується трубопровід до португальського Campo Maior (газопровід Gasoducto Extremadura). В частині джерела довжина системи Магриб — Європа вказується саме до з'єднання з португальською газотранспортною системою, тобто 1620 км.[2]

Газопровід виконано із труб діаметром 1200 мм (в тому числі і перший іспанський відтинок-продовження Tarifa — Кордова). Відгалуження на Португалію Кордова — Campo Maior споруджено із труб 700—800 мм. На ділянці переходу через Гібралтарську протоку прокладена не одна, а дві лінії, але діаметром 550 мм. Глибини в районі переходу досягають 400 метрів.

Первісно на маршруті встановили чотири компресорні станції, що забезпечувало річний обсяг транспортування до 8,5 млрд.м3. У 2003 році з метою доведення потужності до більш ніж 12 млрд.м3 замовили ще три такі ж станції.[3] Всього за перші 20 років експлуатації (1996—2016) через систему було поставлено 182 млрд.м3.

Іноді систему називають «Трубопровід Pere Durán Farrell», на честь  керівника іспанської Gas Natural Fenosa, яка була головним ініціатором проекту.[4]