Мазур Павло Валерійович

Закінчив навчання в Херсонському центрі освіти молоді та дорослих Херсонської міської ради, служив у лавах РА. Рядовий міліції, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон».

У серпні 2014 року брав участь у боях за визволення Іловайська.

29 серпня 2014 виходив з оточення з-під Іловайська у складі північної колони українських військ. Разом з побратимами був на пікапі Nissan, за кермом якого був Володимир Тугай. Шалений обстріл української колони почався після проходу першого кільця оточення росіян. Навколо пікапу вибухали бронемашини та мікроавтобуси, проте той зміг доїхати до пагорба неподалік Новокатеринівки, в якій були деякі українські сили. В заднє праве крило автомобіля влучила граната з підствольного гранатомету і відірвала Павлу ногу по коліно. Дмитро Пелипенко наклав джгут на ногу Павла. Пікап тим часом спустився з пагорба і в'їхав на околицю села, і став паркуватися у двір. Побратими Павла деякий час вели бій, намагаючись придушити російську вогневу точку на пагорбі, врешті їм це вдалося — та замовкла. Бійці Збройних сил дали «Буторфанол», який одразу вкололи Мазуру для полегшення болю. Через хвилину Павло заснув і вже більше не прокинувся, втративши багато крові та зазнавши больового шоку.[1]

Вдома залишились дружина та трирічний син. 5 вересня 2014 року похований у Херсоні.

12 лютого 2015 року на будинку по проспекту 200-річчя Херсона, 20, де мешкав Павло Мазур, встановлено меморіальну дошку на його честь[2][3].

• Мазур Павло Валерійович
• Павло Мазур (рос.)