Маймеча

Маймеча
Маймеча на мапі басейну річки Хатанги
71°20′56″ пн. ш. 99°30′06″ сх. д.
Витік оз. Арилах, Евенкійський район,
плато Путорана[1]
• координати 68°47′59″ пн. ш. 98°34′03″ сх. д.
• висота, м 643 м[1]
Гирло річка Хета (за 143 км від гирла), село Катирик, Таймирський Долгано-Ненецький район[2]
• координати 71°20′44″ пн. ш. 99°30′09″ сх. д.
• висота, м 5 м[2]
Похил, м/км 0,98 м/км
Басейн Хета → Хатанга → Хатангська затока → Море Лаптєвих
Країни:  Росія
• Красноярський край
Прирічкові країни:  Росія
• Красноярський край
Регіон Красноярський край
Довжина 650 км[3][4]
Площа басейну: 26 500 км²[3][4]
Середньорічний стік 285 м³/с[4]
Притоки: ліві: Мирюка (87 км), Кунтикахи (143 км), Амбардаах (235 км), Контай-Балаганнах (79 км);
праві: Чигиди (108),
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії 17040100112117600025559
GeoNames 1499160

Маймеча (Ведмежа) (рос. Маймеча, Медвежья) — річка у Східному Сибіру, на Крайній Півночі Росії, протікає територією Евенкійського та Таймирського Долгано-Ненецького районів Красноярського краю. Права і найбільша притока річки Хети. Належить до водного басейну річки Хатанги → моря Лаптєвих.

Географія

Річка бере свій початок на плато Путорана з трьох озер, які послідовно впадають одне в одне: Арилах, Суола та Хамир, на висоті 643 м над рівнем моря[1]. Тече у сильно звивистому, часто меандровому руслі, на північний схід, потім після впадіння правої притоки Нелбогор, повертає і тече на північний захід. Після виходу із плато Путорана, після впадіння лівої притоки Коготок (за 113 км від гирла) протікає по Північно-Сибірській низовині Таймирського півострова у заболоченій долині, розбивається на рукави і утворює численні острови. Впадає з правого берега, у річку Хету, за 143 км від її гирла та на 5 км нижче села Катирик, Таймирського Долгано-Ненецького району, на висоті 5 м[2][5].

Довжина річки — 650 км. Від витоку Маймечи до гирла Хети відстань становить 793 км, що на 189 км більше за довжину самої Хети (604 км). Площа басейну — 26 500 км². Повне падіння рівня русла від витоку до гирла становить 638 м, що відповідає середньому похилу русла — 0,98 м/км[3].

Швидкість течії міняється в залежності від рельєфу поверхні, і коливається в межах 0,7-1,0 м/с — у верхній течії, 0,7-1,2 — в середній та 0,6-0,3 у нижній течії. Ширина русла у верхній течії доходить до 28-72 м, при глибині — 1,1-2,0 м, в середній течії ширина доходить до 105—125 м, місцями до 140—177 м, при глибині — 1,0-3,0 м; в нижній течії ширина коливається в межах 140—228 м, у самому пониззі доходить до 235—285 м, при глибині — до 2,0-3,8 м, у пониззі 5,0-7,0 м. Дно русла річки у верхній, частково середній течії та пониззі складається із твердих ґрунтових порід, місцями у середній та нижній течії  — кам'янисте. У пониззі зустрічаються піщані наноси. У середній течії та гірській частині нижньої — зустрічаються численні пороги. Береги річки не заселені, населені пункти із постійним проживанням мешканців відсутні[5].

Гідрологія

Живлення снігове та дощове. Середньорічна витрата води у нижній частині близько 285 м³/с[4].

Весняна повінь триває з кінця травня до кінця червня. Вона змінюється літніми паводками. З вересня по травень — глибока межень[4].

Фауна та флора

На берегах річки розташовані пасовища оленів[6]. За неперевіреними даними, взимку 2001 року, в районі річки були помічені два стада вівцебиків[7].

У верхній та середній течії переважає рідколісся хвойних порід дерев. У нижній частині басейну ростуть як хвойні (модрина), так і широколистяні ліси[5].

Притоки

Річка Маймеча приймає близько сотні приток, довжиною 10 км і більше. Найбільших із них, довжиною понад 50 км і більше — 13, із них понад 100 км — 3 (від витоку до гирла):[8][9]

Назва притоки Довжина,
(км)		 Площа водозбірного басейну, (км²) Відстань від гирла р. Маймечи (км) Витрата води,
(м³/с)
→ Янгиса67454585
→ Мирюка87600572
→ Ілюма57498572
← Чигиди108932542
→ Кунтикахи1432570524
→ Куенг-Юрех (Чопко)63674401
→ Уадай-Паастах55846283
→ Амбардаах2356640280
← Чопко50351118
→ Коготок52362113
→ Делькан6359491
← Гуля6648775
→ Контай-Балаганнах7946047

Острови

Русло Маймечи, особливо його нижня, рівнинна частина всіяне великою кількістю островів, найбільші із них (від витоку до гирла): Ари, безіменний острів протоки Усун-Тедюлех, Боро та Тедюлех (у гирлі).

Див. також

Примітки
  1. Аркуш карти R-47-XXVII,XXVIII оз. Себяки. Масштаб: 1 : 200 000. Видання 1986 р. (рос.), витік Маймечи, квадрат: 80х32
  2. Аркуш карти R-47-IX,X Катырык. Масштаб: 1 : 200 000. Видання 1986 р. (рос.), гирло Маймечи, квадрат: 16х16
  3. Річка Маймеча / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  4. Річка Маймеча // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  5. Maps for the world / Карти всього світу Архівовано 04 жовтня 2018 у Wayback Machine. (рос.)
  6. ООПТ РОСІЇ — Таймирський заповідник
  7. «Літопис природи» — Міністерство природних ресурсів Російської Федерації
  8. Дані державного водного реєстру Російської Федерації (рос.)
  9. Валідатор водних об'єктів річки Маймечи. Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine. Процитовано: 2016-03-14 (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.