Максунуоха

Максунуоха[2] (Муксунуоха) — річка в Росії, протікає територією Усть-Янського району Якутії. Довжина річки — 267 км, площа водозбірного басейну становить 3660 км2[3].

Максунуоха
71°51′34″ пн. ш. 139°49′28″ сх. д.
Витік
Гирло Море Лаптєвих
Країни:  Росія[1]
Регіон Республіка Саха
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії 18040300412117700031762
GeoNames 2019697

Починається в багатій озерами частково заболоченій місцевості[2]. Від витоку тече в східному напрямку, північніше від озера Урюнг-Улах повертає на північ, а потім на північний захід. В середній течії меандрує, береги обривисті. Ближче до гирла входить у зону боліт. Вище від впадіння Мурукана ширина річки становить 95 м, глибина — 2 м. Впадає в Селяхську губу моря Лаптєвих північніше від села Юкагир, утворюючи дельту[4].

Басейн річки входить до складу ключової орнітологічної території «Басейн Санга-Юрях», є територією линяння білолобої гуски і гуменника[5].

В долині річки виявлено кілька туш плейстоценових тварин, зокрема мамонта[6]. У вічній мерзлоті в районі озера Микита і річки Максунуоха методом ехолокації знайшли дві ноги мамонта віком приблизно 20-40 тис. років[7].

Притоки

Об'єкти перелічено в порядку від гирла до витоку.

  • 12 км: Арга-Бирахчання[2] (лв)
  • 32 км: Куку[2] (лв)
  • 34 км: Мурукан[2] (пр)
  • 56 км: Тохон[2] (пр)
  • 65 км: Ілін-Бирахчання[2] (лв)
  • 75 км: Ус-Булгуннях[2] (пр)
  • 144 км: Онной[2] (пр)
  • 165 км: Бульчут-Юрюєте[2] (лв)
  • 175 км: Чалимаги-Юрюєте[2] (лв)

Дані водного реєстру

За даними державного водного реєстру Росії належить до Ленського басейнового округу, річковий басейн — Яна, водогосподарська ділянка — річки басейну моря Лаптєвих від межі басейну річки Яна на заході до межі басейну Східносибірського моря (мис Святий Ніс) на сході[3].

Код об'єкта в державному водному реєстрі Росії — 18040300412117700031762[3].

Примітки
  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. Аркуш карти R-54-III,IV оз. Урюнг-Улах. Масштаб: 1 : 200 000. (рос.) Зазначити дату випуску/стану місцевості.
  3. Максунуоха / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  4. Аркуш карти R-54-I,II Юкагир. Масштаб: 1 : 200 000. (рос.) Зазначити дату випуску/стану місцевості.
  5. Государственная геологическая карта Российской федерации. Масштаб 1:1000000 (третье поколение). Серия Лаптево-Сибироморская. Лист S–53 (о. Столбовой), 54 (Ляховские о-ва). Объяснительная записка. — СПб. : Картографическая фабрика ВСЕГЕИ, 2016. — С. 258.
  6. Питулько В.В., Павлова Е.Ю. Местонахождения Урез-22 и Озеро Никита: новые свидетельства расселения человека в Сибирской Арктике в финальном плейстоцене // Записки ИИМК РАН. — 2014. — № 10 (4 березня). — С. 3—15.
  7. Якутский мамонт оказался непригодным для клонирования, 14 мая 2003 г.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.