Макс Бауер

Вступив до лав німецької армії в 1890 році. У 1905 році отримав посаду в генштабі. Пізніше став фахівцем з артилерії і протягом Першої світової війни брав участь, крім іншого, в штурмі фортеці Льєж в Бельгії в 1914 році. До липня 1915 року домігся розвитку німецької промисловості з виробництва боєприпасів. Є автором брошури по оборонній тактиці.

Після війни Бауер брав участь в Каппському путчі. Після його провалу був змушений покинути Німеччину і працював в якості військового радника в СРСР, Іспанії та Аргентині. Повернувся на батьківщину в 1925 році після загальної амністії учасників путчу.

У 1926 році китайський інженер і ректор університету ім. Сунь Ятсена в Гуанчжоу, Чжу Цзяхуа, запропонував Бауеру стати військовим і економічним радником в Китаї. У 1927 році Бауер зустрівся з Чан Кайші, який найняв його в якості радника, бажаючи використати його зв'язки, щоб отримати більше зброї і технічної допомоги з Німеччини.

У 1928 році Бауер повернувся до Німеччини з метою налагодити контакти з німецькими промисловцями і армією. Через умови Версальського договору в Німеччині, однак, було складно організувати випуск будь-якої військової продукції. До того ж Бауер був persona non grata по відношенню до німецького уряду через його участі в путчі. Проте, Бауеру все ж вдалося сприяти укладенню торгових угод з Китаєм і встановити зв'язки з секретною німецької місією в Нанкіні.

Коли Бауер повернувся в Китай, він запропонував сформувати кілька невеликих, але добре навчених і озброєних військових з'єднань як ядра китайської армії і, як доповнення до них, безліч місцевих ополчень. Чан Кайші відхилив його ідею, оскільки припускав, що організація місцевих ополчень привела б до концентрації військової влади на місцях. Однак Бауеру вдалося ініціювати переміщення Академії Вампу з Гуанчжоу в Нанкін, де вона стала центральною військовою академією, і укомплектувати її викладацький склад німецькими інструкторами. Він запросив 20 німецьких офіцерів в Китай для того, щоб вони працювали там інструкторами з бойової підготовки та військової розвідки. Формально Бауер був економічним радником Кайші і займався питаннями розвитку інфраструктури.

Макс Бауер помер від віспи 6 травня 1929 року. Можливо, він був навмисно інфікований за вказівкою одного з своїх недоброзичливців, оскільки він був єдиною людиною в регіоні, який підхопив цю недугу. Був похований в Китаї з військовими почестями. Його тіло пізніше було повернуто до Німеччини і перепоховано в місті Свінемюнде 5 серпня 1929 року.

Отримав численні нагороди, серед яких:

• Столітня медаль
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (1913)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Pour le Mérite з дубовим листям
  • орден (19 грудня 1916)
  • дубове листя (28 березня 1918)

• Konnten wir den Krieg vermeiden, gewinnen, abbrechen? Drei Fragen mit Antworten, 1918 (Netzbuch)
• Der Irrwahn des Verständigungsfriedens, 1919 (Netzbuch)
• Der 13. März 1920, Riehn, München 1920
• Der große Krieg in Feld und Heimat, Osiandersche Buchhandlung, Tübingen 1921 (Netzbuch)
• Wer trägt die Schuld an Deutschlands Unglück?, 1922
• Ludendorff oder Delbrück?, 1922
• Das Land der roten Zaren, Drachen-Verlag, Hamburg 1925

• Meyers Lexikon, Band 1, Bibliographisches Institut AG., Leipzig, 8. Auflage 1936

• Біографія.

1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118657593 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q304037d:Track:Q256507d:Track:Q170109d:Track:Q36578