Макс Якобсон

Народився 30 вересня 1923 року у Виборзі. Спочатку працював журналістом, а пізніше перейшов на дипломатичну службу, в рамках якої, зокрема, був начальником Політичного департаменту Міністерства закордонних справ Фінляндії, представником Фінляндії при ООН і послом Фінляндії в Швеції.

У 1971 році був кандидатом на пост генерального секретаря ООН, але через спротив Радянського Союзу не був обраний на цю посаду.

У 1975 році був призначений главою Фінської центру з економічних досліджень EVA.

У січні 1999 року був керівником Міжнародної комісії в Естонії з розслідування злочинів проти людяності.

Помер 9 березня 2013 року в лікарні Гельсінкі.[1]

Олексій Аджубей, Макс Якобсон, Олексій Захаров

• Englanti valinkauhassa (1952)
• Diplomaattien talvisota (1955)
• Kuumalla linjalla (1968)
• Paasikivi Tukholmassa (1978). ISBN 951-1-05126-1
• Veteen piirretty viiva (1980). ISBN 951-1-06100-3
• 38. kerros (1983). ISBN 951-1-07565-9.
• Finland: Myth and Reality (1987). ISBN 951-1-08601-4
• Vallanvaihto (1992). ISBN 951-1-12288-6
• Finland in the New Europe (1998)
• 20. vuosisadan tilinpäätös 1: Väkivallan vuodet. Helsingissä: Otava, 1999. ISBN 951-1-13369-1.
• 20. vuosisadan tilinpäätös 2: Pelon ja toivon aika. Helsingissä: Otava, 2001. ISBN 951-1-16581-X.
• Tilinpäätös 3. Helsingissä: Otava, 2003. ISBN 951-1-18856-9.
• Tulevaisuus?. Helsingissä: Otava, 2005. ISBN 951-1-20354-1.
• Kohtalonvuodet: Suomi nousi, taipui ja selvisi. Helsinki: WSOY, 2008. ISBN 978-951-0-33113-2.

• Орден Хреста землі Марії I класу (Естонія

• Tarkka, Jukka (toim.): Max Jakobson — kansainvälinen suomalainen: Max Jakobsonin 60-vuotisjuhlakirja. Helsinki: Otava, 1983. ISBN 951-1-07591-8
• Tarkka, Jukka: Max Jakobson: Kylmän sodan diplomaatti. Helsinki: Otava, 2010. ISBN 978-951-1-23697-9

• Max Jakobson. Некролог^{[недоступне посилання з квітня 2019]} на сайті Helsingin Sanomat
• Max Jakobson. Інтерв'ю в архіві YLE