Аджубей Олексій Іванович

У 1940—1941 роках працював в геологорозвідувальній експедиції в Казахстані. З 1942 по 1945 рік служив в армійському ансамблі пісні і танцю. Червоноармієць Аджубей нагороджений медалями «За оборону Москви» (наказом ПУ МВО від 15 липня 1944[2]) і «За перемогу над Німеччиною» (наказом політуправління МВО №: 30 від: 23.06.1945 року).[3]

Після війни вступив на навчання в Школу-студію МХАТ (навчався на одному курсі з Олегом Єфремовим), а в 1948 році перейшов на факультет журналістики Московського державного університету, який закінчив у 1952 році.

1949 року одружився зі своєю однокурсницею Радою Хрущовою, донькою Микити Хрущова.

У 1951—1959 роках працював у газеті «Комсомольська правда»: стажером спортивного відділу, з 1952 по 1957 рік — завідувачем відділу, з 1957 по 1959 рік — головним редактором.

Член КПРС з 1953 року.

14 травня 1959 року Аджубей був призначений головним редактором газети «Ізвєстія». При ньому газета стала одним із символів «хрущовської відлиги». Почавши з 1,6 млн примірників, до жовтня 1964 року тираж «Ізвєстій» перевищував 6 млн примірників[4].

1959 — був ініціатором створення Спілки журналістів СРСР. Брав участь у підготуванні промов для Микити Хрущова.

1960 — разом з іншими журналістами (Миколою Грибачовим, Юрієм Жуковим, Леонідом Іллічовим та ін.) написав книгу «Лицом к лицу с Америкой». — про поїздку Микити Хрущова в США.

18 червня 1960 року із залученням Спілки журналістів СРСР відновив випуск щотижневої газети «За рубежом».

З 1960 року організував випуск тижневика «Неделя» — фактично єдиного в той момент і на довгі роки неполітичного видання такого формату в СРСР.

На XXII з'їзді КПРС в жовтні 1961 року обраний членом ЦК КПРС.

17 серпня 1963 року надрукував в «Ізвєстіях» заборонену на той час поему Олександра Твардовського «Тьоркін на тому світі».

Після зняття Хрущова з вищих партійних посад Аджубея позбавили займаних ним посад. 16 листопада 1964 року на Пленумі ЦК КПРС його вивели зі складу ЦК КПРС і скерували завідувачем відділу публіцистики журналу «Радянський Союз» (підлеглих у відділі не було), Друкувався під псевдонімом Радін[5].

З 1992 року і до кінця свого життя Аджубей був головним редактором газети «Третье сословие».

Помер 19 березня 1993 року в Москві. Похований на Введенському кладовищі (20 ділянка).[6]

• Тесть — Хрущов Микита Сергійович (1894—1971)
• Теща — Хрущова Ніна Петрівна (1900—1984)
• Дружина — Аджубей Рада Микитівна (Хрущова) (1929—2016) — журналістка.[7]
• Син — Аджубей Микита Олексійович (1952—2007), письменник
• Син — Аджубей Олексій Олексійович (1954),
• Син — Аджубей Іван Олексійович (1959), викладач Гарвардського університету.

• «Лицом к лицу с Америкой» (1960)
• «День мира» (1961)
• «Те десять лет» (1989)
• «Крушение иллюзий. Время в событиях и лицах» (1991)

• Популярна приказка часів Хрущова: «Не имей сто рублей, а женись как Аджубей».[8]
• Гумористи прозвали його «околоРадским жуком».

• орден Леніна (4.05.1962)
• медалі
• Ленінська премія (1960)

• Інформація на сайті pseudology.org