Макферсон Артур Давидович
| Макферсон Артур Давидович | |
|---|---|
 1910-1920-ті | |
| Народився |
17 травня 1870 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер |
1919 Москва, Російська СФРР |
| Поховання | Санкт-Петербург |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | маклер, голова, тенісист |
| Знання мов | англійська і російська |
| Діти | Arthur MacPhersond і Robert MacPhersond |
| Нагороди |
 |
Артур Давидович Макферсон (англ. Arthur McPherson 17 (29) травня 1870, Санкт-Петербург — січень 1920, Москва) — російський спортивний функціонер і меценат, відомий під прізвиськом «Артур-залізна рука».
Купець другої гільдії, член Ради, маклер і член котирувальних комісії Санкт-Петербурзької фондової біржі, директор Санкт-Петербурзького комерційного товариства, директор Компанії Онезького лісового торгу, шотландського походження.
Біографія
В кінці XIX — початку XX століття брав активну участь у спортивному житті Санкт-Петербурга. Був членом кількох британських і російських спортивних клубів:
- Крестовського лаун-теніс клубу (КЛТК) (голова-власник в 1896—1918).
- гребного товариства «Стріла» (1906–1914), голова.
- Всеросійського союзу лаун-теніс клубів (ВСЛТК) (голова в 1908—1917).
Організатор тенісних змагань: першого чемпіонату Санкт-Петербурга в 1903 році і Всеросійських лаун-тенісних змагань в 1907 році; один із засновників Санкт-Петербурзької лаун-тенісного ліги (створена в 1913 році).
Був одним із засновників футбольного руху в Петербурзі. Голова комітету Санкт-Петербурзької футбольної ліги (1903—1905, 1912—1913, 1918). Перший голова Правління Всеросійського футбольного союзу (1912—1914).
У 1908 році обраний президентом Всеросійського союзу гребних товариств. На посаді пробув до 1917 року.
У 1911 році став членом Російського Олімпійського комітету, брав участь у підготовці російських спортсменів до Олімпіади 1912 року.
Займався виданням тенісних журналів: «Щорічник ВСЛТК» і «Лаун-теніс».
Потерпілим від арешту з боку більшовиків в 1918 році. Звільнений через кілька місяців. Після повторного арешту помер від висипного тифу в тюремній лікарні в січні 1920 року. Похований в Москві на Введенському кладовищі[1] (могила втрачена). У 2004 році поряд з могилою батьків на Смоленському лютеранському кладовищі Санкт-Петербурга встановлено пам'ятник- кенотаф.
Нагороди
- Кавалер ордена Святого Станіслава 3-го ступеня (1914). Нагороджений «За працю з розвитку спорту в Росії». Єдиний діяч дореволюційного спорту в Росії, удостоєний імператорської нагороди.[2]
- Лауреат Зали російської тенісної слави в номінації «Піонер вітчизняного тенісу». Включений в зал за підсумками голосування 2003 року (28 голосів за з 50).[3]
Примітки
- Вчера, после многомесячных поисков, в одном.. | Joeri Loekosjak | VK
- Артур Макферсон. Досье. Sports.ru. 29 липня 2008. Архів оригіналу за 29 березня 2012. Процитовано 18 квітня 2009.
- «Макферсон, Теплякова, Озеров и Чесноков — лауреаты Зала славы». «Спорт-Экспресс». 27 жовтня 2003. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 12 квітня 2009.
Джерела
- Коршак Ю. Ф. Старый, старый, футбол. — М. : ФиС, 1975. — 119 с.
- Савин А. В. Игроки, тренеры, судьи: Справочно-биографический словарь. — М. : Терра-Спорт, Олимпия Пресс, 2001. — 664 с.[недоступне посилання з Май 2019]
- СБОРНАЯ РОССИИ' 1911. Портал «Сборная России по футболу». Процитовано 11 квітня 2009.
- Макферсон Артур Давыдович. «Современный музей спорта». Процитовано 11 квітня 2009.
- кенотаф Макферсону[недоступне посилання з Май 2019]