Мамберамо

Мамберамо
Гирло Мамберамо. Знімок НАСА
Річка Мамберамо на мапі острова Нова Гвінея
2°55′24″ пд. ш. 138°26′32″ сх. д.
Витік злиття Таріку і Тарітату
• координати 2°55′30″ пд. ш. 138°26′30″ сх. д.
Гирло Тихий океан
• координати 1°27′57″ пд. ш. 137°54′01″ сх. д.
• висота, м 0  м
Басейн Тихий океан
Країни:  Індонезія
Регіон Папуа
Довжина 670 км
Площа басейну: 78 992 км²[1]
Середньорічний стік 5500 м³/с (1983)[2]
Притоки: ліва: Таріку
права: Тарітату
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 1636596
 Медіафайли у Вікісховищі

Мамберамо (англ. Mamberamo, індонез. Sungai Mamberamo) — річка завдовжки 670 км, на острові Нова Гвінея, протікає територією провінції Папуа в Індонезії. Це найширша річка в Індонезії. Впадає в Тихий океан. Має багато приток. Судноплавна на ділянці 240 км від гирла.

Історія
Верхів'ях річки Мамберамо сфотографоване під час Центрально-Північної Ново-Гвінейської експедиції на чолі з Ле Роукс

Відкриття річки Мамберамо є важливою віхою в історії відкриття і вивчення Нової-Гвінеї, тому що іспанський дослідник Іньїго Ортіс де Ретес в липні 1545 року пливучи уздовж північного узбережжя острова, зупинився в гирлі річки Мамберамо, де розбив табір і оголосив цю територію власністю іспанської корони. Сам острів назвав Новою-Гвінеєю через, як йому здалося схожість аборигенів, що населяли береги річки, із жителями Гвінеї в Західній Африці.[3]

Першим європейцем, що в 1883 році піднявся із гирла Мамберамо вгору на веслах, по руслу річки, був голландець доктор Ф. ван Браам Морріс з північних Молуккських островів. Він хотів переконатися, що ця річка придатна для судноплавства пароплавів.[4] У наступному 1884 році Морріс повернувся на пароплаві «Harvik» і проплив 80 км вгору по її руслу.[5]

Географія

Витік річки утворюється із злиття її верхніх приток, річки Таріку з річкою Тарітату на північних схилах гір Маоке. У верхній течії перетинає заболочену рівнину, тече на північ — північний захід у широкій долині, потім перетинає хребет утворений горами Ван-Різ і Фойя, створюючи при цьому пороги і водоспади. Далі, через кілька десятків кілометрів, повертає і тече в північному напрямку. В нижній течії протікає по болотистій прибережній рівнині і впадає у Тихий океан в північній точці (Point D'Urville), створюючи дельту.

Величезні долини річки є батьківщиною для різних народів, які в своїй більшості раніше не мали контактів із західною цивілізацією. Долини також відомі своїм надзвичайно великим біорізноманіттям. У 1990 році уряд Індонезії планував побудувати велику гідроелектростанцію на Мамберамо, що призвело б до затоплення величезної частини території і як наслідок до непоправної шкоди природі острова Нова-Гвінея. Цей план був відкладений після виникнення індонезійської фінансової кризи в 1998–1999 роках, але є побоювання, що він може знову бути реалізований у майбутньому.

Загальна довжина річки (разом з правою складовою Тарітату — понад 288 км та її складовою Собдер — понад 188 км)[6] становить близько 1175 км. Басейн річки площею 78,992 км² (другий за величиною в Індонезії після річки Мусі на Суматрі)[1], розташований в північній частині провінції Папуа, також поширюється на кілька довколишніх гірських хребтів, в тому числі на Ван-Різ і Фойя, які були місцем недавньої біологічної оцінки, проведеної «Міжнародним товариством збереження природи», «Індонезійського інституту наук» і університету «Cenderawasih» (Порт-Нумбай). Науковий колектив відкрив перший за 60 років новий вид птахів і безліч інших нових рослин і тварин.

Назва «Мамберамо» походить від мови новогвінейських народів дані — mambe означає «великий», а ramo означає «вода». Деякі ізольовані племена живуть у долині річки, багатою біорізноманіттям. Тому Мамберамо називали Амазонкою Папуа. Мамберамо — найбільша за шириною і водним стоком річка Індонезії.

Міст Мамберамо

Міст Мамберамо є другим за довжиною мостом (235 метрів)[7] в Індонезії після моста Kutai Kartanegara (270 метрів),[7] останній зруйнувався у листопаді 2011 року.[8]

Примітки
  1. Implementation of Demonstration Project Mamberamo River Basin INDONESIA Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine. (англ.)
  2. Fragmentation and Flow Regulation of the World’s Major River Systems Архівовано 30 березня 2012 у Wayback Machine. (англ.)
  3. Conde-Salazar Infiesta, L. (2009). Íñigo Ortiz de Retes, dio el nombre a Nueva Guinea. Atlas de los Exploradores Españoles (español). Barcelona, España: Editorial Planeta, S. A. y Sociedad Geográfica Española. с. 320. ISBN 978-84-08-08683-3.
  4. Souter (1963) p.145
  5. Souter (1963) p.44
  6. Tabel SD-11:Inventarisasi sungai. Provinsi: Papua. Tahun Data : 2010 (індонез.)
  7. Довжина найдовшого прольоту.
  8. Jembatan Gantung Masih Pilihan Terbaik. 30 листопада 2011. Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 23 квітня 2012.

Посилання
  • Souter, Gavin (1963). New Guinea: The Last Unknown. Angus & Robertson. ISBN 0-207-94627-2.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.