Мамун I

Походив з Персії. Про його батьків замало відомостей. Відомо, що вже у 992 році був еміром Гурганджа. Вважається, що був затверджений на посаду емірами Держави Саманідів. Поступово підкорив Лівобережжя Амудар'ї в Хорезмі. У 994 році під час заворушень проти еміра Нуха II підтримав Абу-Алі Сімджурида, супротивника Саманідського еміра.

У 995 році, скориставшись боротьбою в Мавераннахрі, вдерся на Правобережжя, де повалив хорезмшаха Абу-Абдаллах Мухаммеда, прийнявши титул хорезмшаха. Втім, влада нового правителя була непевною, оскільки родичі поваленого володаря зберегли вплив у багатьох містах. Тому Мамун I переніс столицю держави до Гурганджа. Намагався зберегти незалежність від Саманідів, підтримуючи заколотників в Мавераннахрі, проте зрештою вимушений знову визнати їхню зверхність у 996 році. До 997 року вдалося повністю об'єднати Хорезм під своєю владою.

Водночас сприяв розвитку культури та науки. Саме за наказом цього хорезмшаха у 996 році відкрито академію (Дор ул-хікма), яка стала відомою як Академія Мамуна. Абул-Хасан запрошував до свого двору також поетів та філософів, сприяючи розвитку Гурганджа як центр мистецтв.

Помер у 997 році за невідомих обставин. Йому спадкував старший син Абул-Хасан Алі.

• Абул-Хасан Алі, хорезмшах у 997—1008/1009 роках
• Мамун II, хорезмшах у 1009—1017 роках

• Bosworth, C.E. «The Political and Dynastic History of the Iranian World (A.D. 1000—1217).» The Cambridge History of Iran, Vol. 4: The Saljuq and Mongol Periods. Ed. J.A. Boyle. Cambridge, UK: Cambridge University Press, 1968.
• Meisami, Julie Scott (1999). Persian Historiography to the End of the Twelfth Century. Edinburgh University Press. с. 1–319. ISBN 9780748612765.