Абул-Хасан Алі
Абул-Хасан Алі (*д/н — 1008/1009) — володар Хорезму в 997—1008/1009 роках.
| Абул-Хасан Алі | |
|---|---|
| Помер | 1009 |
| Країна | Іран |
| Національність | перс |
| Титул | хорезмшах |
| Термін | 997—1008/1009 роки |
| Попередник | Мамун I |
| Наступник | Мамун II |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Мамуніди |
| Батько | Мамун I |
| У шлюбі з | Харра-ї Калджи |
| Діти | 1 син |
Життєпис
Походив з династії Мамунідів. Був старшим сином хорезмшаха Мамуна I. Про дату народження та молоді роки замало відомостей. У 997 році після смерті батька стає новим володарем Хорезму. скориставшись сприятливими обставини, коли почався розпад держави Саманідів, Абул-Хасан Алі остаточно здобув незалежність, зміцнив своє становище в Хорезмі, приборкавши місцевих феодалів. Водночас налагодив дипломатичні та торговельні відносини в Середній Азії, Персії, Багдаді, на Волзі.
Відчувши себе досить потужним, 998 року став карбувати власні монети (дірхеми), номінально визнаючи владу спочатку Саманідів, а потім аббасидських халіфів. На першій монеті викарбувано ім'я Абул-Хасан Алі на аверсі. На зворотному боці розміщено ім'я саманідського еміра Абд ал Малика II. Ймовірно, військова небезпека з боку Караханидів і Газневидів змусила хорезмшаха розмістити на дирхемі ім'я Саманида. В подальшому карбувалися лише імена Алі та халіфів.
У 1004 році на запрошення хорезмшаха до Гурганджу повернувся відомий вчений Аль-Біруні, який очолив Академію Мамуна. Були створені всі умови для всебічної діяльності академії, а необхідні кошти виділялися з державної скарбниці.
У 1006 році, з метою усунення загрози Газневідів, хорезмшах оженився на сестрі султана Махмуда Газневі. Разом з тим уклав союз з Караханідами проти Газневідів. Помер раптово наприкінці 1008 або на початку 1009 року. Йому спадкував брат Мамун II.
Родина
Дружина — Харра-ї Калджи, донька Себук-Тегіна.
Діти:
- Абул-Харит Мухаммед, хорезмшах у 1017 році
Джерела
- Bosworth, C. Edmund (1985). «ʿALĪ B. MAʾMŪN». Encyclopaedia Iranica, Vol. I, Fasc. 8. C. Edmund Bosworth. p. 852.
- Добровольский И. Г., Шугурина Г. Б. Клад куфических монет начала XI в. из села Красный Баран (б. Крещёный Баран) в Татарстане. Новые данные//Сборник материалов, посвящённых памяти И. В. Дубова. — СПб, 2004. (рос.)