Маркарян Гріша Саркісович

Гріша Саркісович Маркарян народився 1929 року в селі Лічк Мартунінського району Вірменської РСР (нині в марзі Ґегаркунік)[2].

З 14 років Маркарян трудився в колгоспі села Лічк як рільник[3]. В 1946 році, у віці 17 років, Гріша Маркарян нагороджений медаллю «За трудову доблесть». У 1949 році направлений в Єреван, де протягом шести місяців навчався в школі фабрично-заводського навчання за спеціальністю будівельника. На відмінно закінчивши фабрично-заводське навчання, Маркарян прийнятий на роботу в будівельне управління № 31, надалі увійшло до складу будівельного тресту «Єрпромстрой» Міністерства промислового будівництва Вірменської РСР. У 1956 році Маркарян отримав середню освіту[2]. Надалі він закінчив університет марксизму-ленінізму, отримавши політичну освіту, і вступив у КПРС у 1959 році[4][3].

Як будівельник, Гріша Маркарян почав свою трудову діяльність на будівництві Канакерського алюмінієвого заводу. Він був будівельником четвертого розряду, став бригадиром комсомольсько-молодіжної бригади, що складається з 14 осіб. Займаючись оштукатурюванням та іншими оздоблювальними роботами, бригада досягла високих показників. На будівництві Маркарян підвищив свій розряд, ставши майстром шостого розряду[2].

У 1960 році в будуправлінні № 31 будівельного тресту «Єрпромстрой» Гріша Маркарян утворив, і став бригадиром комплексної бригади, що складається з 18 будівельників[3]. Бригада спеціалізувалися на штукатурних, малярних, облицювальних і паркетних роботах. Вона складалася з шести ланок, кожна з них займалася окремою будівельної роботою. З 1975 року бригада Маркаряна, як і всі інші будівельними підрозділу тресту «Єрпромстрой», працювала за методом бригадного підряду. Бригаду відрізняли дисциплінованість, відповідальне та економне ставлення до витрачання матеріалів, повноцінне використання механізмів[5]. Протягом десятої п'ятирічки (1976-1980) бригада під керівництвом Маркаряна виконала доручене зобов'язання вчинення оздоблювальних робіт в новому понадплановому дев'ятиповерховому будинку за півтора місяця, замість запланованого терміну — одного року. В цілому, завдання десятої п'ятирічки бригада виконала достроково — за три роки і чотири місяці, з відмінними оцінками[6]. За роки десятої п'ятирічки бригада Маркаряна підвищила продуктивність праці на 41 %[7]. У 1981 році, завершивши встановлений річний план за дев'ять місяців, бригада вирішила перейти на комплексну систему організації праці[4].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 березня 1981 року за видатні успіхи, досягнуті у виконанні завдань десятої п'ятирічки і соціалістичних зобов'язань Гріші Саркісовичу Маркаряну присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот»[8].

Гріша Саркісович Маркарян займався також громадською діяльністю. Обирався депутатом Ради Союзу Верховної Ради СРСР XI скликання від Єреванського Радянського виборчого округу № 734[9]. Був членом комісії по будівництву і промисловості будівельних матеріалів Ради Союзу Верховної Ради СРСР[3]. Також Маркарян був делегатом XXVII з'їзду КПРС, XXIV, XXV і XXVI з'їздів Комуністичної партії Вірменії, кандидатом у члени ЦК КП Вірменії[4].

Гріша Маркарян — автор дев'яти впроваджених раціоналізаторських пропозицій з загальним економічним ефектом у 25 тисяч рублів. За багаторічну будівельну діяльність йому присвоєне почесне звання заслуженого будівельника Вірменської РСР[4]. У 1984 році став почесним громадянином Єревану[10].

Гриша Саркісович Маркарян помер в 1991 році в Єревані. Похований на Канакерському кладовищі Єревана[11].

• Герой Соціалістичної Праці (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19 березня 1981 року, орден Леніна і медаль «Серп і Молот») — за видатні успіхи, досягнуті у виконанні завдань десятої п'ятирічки і соціалістичних зобов'язань.
• Орден Леніна (5.04.1971).
• Орден Жовтневої Революції (28.02.1974).
• Медаль «За трудову доблесть» (1946)[2].
• Медаль «За трудову відзнаку» (11.08.1966).
• Заслужений будівельник Вірменської РСР[12].
• Почесний громадянин Єревана (1984).

• Маркарян Гриша Саркисович // Депутаты Верховного Совета СССР. Одиннадцатый созыв. — М., 1984. — С. 271.
• Самый богатый человек. Маркарян Гриша Саркисович // Герои одиннадцатой пятилетки: летопись трудовой славы. — М.: Экономика, 1982. — Т. 1. — 359 с.

• Маркарян Гріша Саркісович. // Сайт «Герои страны» (рос.).