Марко Пекельний

Марко Пекельний або Марко Проклятий — популярний герой українських легенд, на основі яких виникла й приповідка: «Товчеться, як Марко по пеклу»[1].

Очевидно, що Марко Пекельний — це той таки вічний блукалець на український лад, адже походження його образу також корениться у легенді про зрадника Марка, що вдарив Христа залізною рукавицею перед його хресною смертю, за що Господом був покараний вічно ходити під землею навколо стовпа, не спиняючись ні на хвилину; він час від часу б'ється головою об стовп, тривожить цими звуками навіть пекло та його хазяїна і скаржиться, що не може вмерти. Іншим поясненням Маркового прокляття є те, що він закохався в рідну сестру, потім убив її разом з матір'ю, за що й був покараний Богом. Водночас, український вічний блукалець — це не лише антигерой. Часто він також постає в образі козака.

Твори з Марком Пекельним
  • На основі фольклорних джерел Олекса Стороженко написав незавершену повість-поему «Марко Проклятий» (перші два розділи з'явилися у львівському журналі «Правда» у 1870 році; згодом опубліковано 16 розділів посмертно у 1879 році в одеській «Типографії Л. Нітче»).[2]
  • Вірш «Пекельний Марко»[3]- вперше надруковано в журналі «Киевская старина» (1885, т. XII, с. 684—695). Ця віршована обробка легенди про Марка Проклятого виникла у другій половині XVIII ст. Записана вона у 1835 р. в Тенчинській станиці від 76-річного чорноморського козака Вакули Губи. Перший її публікатор П. І. Зуйченко відзначив, що список, яким він користувався, був пошкоджений. Зберігшись в усній традиції, оповідання має явні сліди бурлескно-травестійного письменства XVIII ст., близьке до віршів великоднього циклу. У ньому опрацьовано одну з мандрівних легенд про «великого грішника», який на українському ґрунті став простим козаком, власне перелицьовано на народний лад апокрифічне оповідання «Про збурення пекла».
  • Образ Марка Пекельного був також інтерпретований Іваном Кочергою у драмі «Марко в пеклі» (1928)
  • Марко Безсмертний був головним героєм твору Михайла Стельмаха «Правда і кривда» (Марко Безсмертний) (1961, видавництво «Радянський письменник»).
  • Віра Вовк — вірш «Марко Проклятий» (збірка «Чорні акації», 1961)
  • Ліна Костенко написала вірш «Маркова скрипка», де основним героєм виступає Марко Пекельний (збірка «Неповторність», 1980, видавництво «Молодь»).[4]
  • Іван Малкович — вірш «Марко Пекельний» (збірка «Ключ», 1988, видавництво «Молодь»)
  • На основі поезій Василя Стуса Львівський театр ім. Леся Курбаса поставив драму «Марко Проклятий або Східна леґенда» (прем'єра 20 квітня 2001).

Див також

Примітки
  1. Марко Проклятий — Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 354
  2. Олекса Стороженко. «Марко Проклятий». Одеса: Типографія Л. Нітче. 1897. 170 стор.
  3. Українська література XVIII ст. Поетичні твори, драматичні твори, прозові твори. — Київ: «Наукова думка», 1983. — 696 с.
  4. Ліна Костенко: біобібліографічний покажчик // упоряд.: Г. В. Волянська, Л. А. Кухар ; авт. нарису В. Є. Панченко ; наук. ред. В. О. Кононенко ; М-во культури України, Нац. парлам. б-ка України. — К., 2015. — 288 с]

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.