Мартин I (король Сицилії)

У 1389, 1390 або 1392 році Мартин одружився з Марією Сицилійською. 1392 року він разом з Марією прибув на Сицилію на чолі війська і розбив бунтівних баронів. У 1394 році у Мартіна і Марії народився син Педро, який помер у 1400 році.

Мартин правив Сицилією разом з Марією до її смерті в Лентіні 25 травня 1401 (чи 1402) року. Після цього він відкинув договір 1372 року (за яким Сицилія беззастережно закріплювалася за нащадками Федеріго II) і став правити країною одноосібно.

Педро — син Мартина і Марії — помер немовлям у 1400 році, і це створило проблеми для Мартина, бо він правив Сицилією за правом своєї дружини. Згідно з останньою волею Федеріго III, у випадку, якщо у Марії не залишиться законного спадкоємця, то спадкоємцем буде призначено його незаконного сина Вільяма Арагонського, графа Мальти. Вільям помер 1380 року, а його донька Жанна Арагонська вийшла заміж за сицилійського дворянина П'єтро ді Джоєні. Жанна не стала пред'являти права на престол, і Мартин став законним королем.

Після смерті Марії Мартин у 1402 році одружився (21 травня — через представника, в Катанії, а 26 грудня — особисто) з Бланкою, майбутньою королевою Наварри з династії Евре. 1403 року в них народився син Мартин, який помер у 1407 році. У результаті двох шлюбів у Мартина залишився тільки незаконний син — Фадрік.

Від часів правління Хайме II Арагон намагався підкорити Сардинію, і поступово завоював майже весь острів. Однак у 1380-х, під час правління Педро IV, його незалежне володіння Арборія стало оплотом опору, і Елеонора Арборійська швидко визволила від арагонців майже весь острів.

Мартин-старший, який був тоді вже королем Арагону, відправив Мартина, свого сина, знову завоювати Сардинію. Перед своєю смертю в 1409 році Мартин виграв битву біля Санлурі, вибивши з острова союзників сардинців — генуезців, і полонивши величезне число знатних сардинців. Це призвело до втрати незалежності Сардинією.

У зв'язку з тим, що після смерті Мартина-молодшого у нього не залишилося законних спадкоємців, королівство Сицилія успадкував його батько, король Арагону Мартин I, який став правити Сицилією під ім'ям Мартин II.

• Salvatore Tramontana: Martino I d'Aragona (Martino il Giovane), re di Sicilia. In: Mario Caravale (Hrsg.): Dizionario Biografico degli Italiani (DBI), Band 71 (Marsilli — Massimino da Salerno), Istituto della Enciclopedia Italiana, Rom 2008, S. 288—293 (italienisch).