Марі Дресслер

Дресслер, уроджена Лейла Марі Кербер, народилась у канадському місті Кобург 9 листопада 1868 року в родині австрійця Олександра Рудольфа Кьорбера, колишнього офіцера в Кримській війні та його дружини Анни Гендерсон, музикантки. Її батько був учителем музики в Кобурзі і органістом в англіканській церкві Святого Петра, де в дитинстві Марі співала. За словами Дресслер, сім'я регулярно переїжджала з місця на місце під час її дитинства. Сім'я Кьорбер зрештою переїхала до Сполучених Штатів, де Олександр Кьорбер, наскільки відомо, працював учителем фортепіано з кінця 1870-х до початку 1880-х років в Бей-Сіті (Мічиган), Фіндлі (Огайо) і Сагіно, (Мічиган).

Її акторський талант проявився ще у дитячому віці, а сценічну кар'єру вона розпочала в чотирнадцять років, представивишись 18-річною. Вона отримувала від 6 до 8 доларів за тиждень, і Дресслер відправляла половину своїй матері. Саме в цей час Дресслер прийняла ім'я тітки як її сценічний псевдонім.

Дресслер приєднується до компанії Опера Роберта Грау, яка також гастролювала Середнім Заходом, і вона отримала підвищення заробітної плати до $ 8 за тиждень, хоча Дресслер стверджує, що не отримувала жодної заробітної плати. Опинившись у Філадельфії, приєднується до оперної трупи як учасниця хору.

Марі покинула оперну трупу і повернулася додому до батьків у Сагіно, але коли опера Беннетта і Мултона приїхала в місто, Дресслер приєднується до них. Вона виступає з ними протягом трьох років до 1891 року, знову на дорозі, граючи ролі в оперетах. Вона переїхала в Чикаго і брала участь у спектаклях «Маленький Робінзон Крузо» і «Тар і татарин». Після завершення турне вона вирішила переїхати до Нью-Йорку.

У 1892 році вона дебютувала на Бродвеї, у виставі «Вальдемар, розбійник Рейну», який тривав протягом п'яти тижнів. Спочатку вона мріяла стати оперною співачкою, але врешті-решт зупинилася на водевілі. У 1893 році Дресслер виступала в ролі герцогині у спектаклі «Принцеса нікотину», де вона зустрілася і подружилася із зіркою Ліліан Рассел. Дресслер тепер почала отримувати 50 доларів на тиждень.

У 1896 році Дресслер отримує свою першу головну роль як Фло у спектаклі «Леді работоргівка» в Театрі Казино на Бродвеї з британським танцюристом Дені Дейлі. Це був великий успіх протягом двох років в Театрі Казино. Її успіх дозволив їй придбати будинок для батьків на Лонг-Айленді.

На початку 1900-х років вона вже була однією із найяскравіших зірок у водевілях. У 1900 році Дресслер створила власну театральну трупу, яка виступала з виставою «Міс Пріннт» у містах північного сходу Америки. Турне виявилося провальним і Дресслер була змушена оголосити банкрутство.

1902 року вона познайомилася з молодим канадським актором Маком Сеннетом та допомогла йому отримати роботу в театрі. Після того як Сеннет став власником власної кіностудії, він запросив Марі Дресслер на роль Тіллі Бенкс у своєму фільмі «Перерваний роман Тіллі» (1914). У наступні чотири роки вона з'явилась у ще кількох фільмах, а потім повернулась до гри у водевілях.

У 1904 році Дресслер підписала трирічний контракт на 5 тис. доларів з Вебером та управлінням Мюзик-холлу, виконуючи головні ролі в «Хіггелді Піггелді» і «Твіддлі Тведдлі». Після того, як її контракт закінчився, Марі виступала в Нью-Йорку, Бостоні й інших містах. Дресслер була відома своєю повною фігурою, вона мала 5 футів 7 дюймів (1,70 м) у висоту і важила 200 фунтів (91 кг).

У 1907 Марі зустрілася з Джимом Далтоном, після чого вони переїхали до Лондона в Англію. Дресслер виступала в Палацовому Театрі за 1500 доларів за тиждень. Після цього успіху вона планувала знімати шоу у «Вест-Енді». Дресслер і Далтон повернулися в Нью-Йорк, після чого Марі оголосила про своє банкрутство вдруге.

Постер до фільму Перерваний роман Тіллі

Дресслер повернулася на сцену Бродвею в шоу під назвою «Хлопець і дівчина», але воно тривало лише кілька тижнів. Після чого вона переїхала в Атлантик-Сіті на літо. Восени 1909 року Дресслер почала виступати в новому спектаклі «Кошмари Тіллі». Вистава гастролювала в Олбані, Чикаго, Канзас-Сіті і Філадельфії і була провалена.

Дресслер продовжувала працювати в театрі протягом 1910-х років, і мала турне по США під час Першої світової війни, продаючи державні облігації і розважаючи Американські Експедиційні Сили. Після війни, Марі повернулася в Нью-Йорк, а також гастролювала в Клівленді і Буффало. Їй належали права на сценарій п'єси «Кошмари Тіллі», на основі якого в 1914 році був знятий фільм «Перерваний роман Тіллі».

Марі Дресслер промовляє під час страйку акторів 1919 року

У 1919 році після страйку акторів у Нью-Йорку Акторська асоціація призначила Дресслер своїм першим президентом.

У 1927 році Мері потрапила до чорного списку театральних продюсерів через те, що провадила жорстку позицію у багатьох акторських виступах. Але у Марі залишилось багато прихильників, серед яких був власник «MGM» Луїс Маєр. Саме він допоміг Дресслер у 1927 поновити її кіно кар'єру. Марі швидко досягла успіху як кіноактриса у комедіях, в той час як їй уже сповнилось 60 років.

На початку 1930 року Дресслер приєдналася до театральної трупи в Лос-Анджелесі, де вона грала принцесу у виставі «Лебідь» Ференца Мольнара. Але через тиждень вона залишила трупу.

Марі Дресслер у фільмі Тіллі прокидається.

Дресслер дебютувала в кіно у художньому фільмі 1914 року «Перерваний роман Тіллі», у 44-річному віці. Фільм мав бути першою повнометражною кінокомедією на шість котушок. Сеннет передбачив кошторис на суму 200 000 доларів, що означало, що йому потрібна «зірка, чиє ім'я та обличчя щось означає для кожного можливого театрала в США і Британській імперії». «Перерваний роман Тіллі» був хітом в аудиторії, але Дресслер не з'явилася у двох сиквелах Тіллі та інших комедіях до 1918 року, коли вона повернулася у водевіль.

В 1927 році Френсіс Маріон, сценарист Metro-Goldwyn-Mayer, прийшов на допомогу Дресслер. Маріон зустрів Дресслер в турі 1925 року. Маріон використав свій вплив у MGM, щоб повернути Марі на екран.

Крім комедійних вона зіграла декілька ролей у серйозних фільмах, таких як роль Мін Дівот у фільмі «Мін і Білл» (1930). Ця роль стала однією з найбільш успішних у її кар'єрі та принесла їй премію «Оскар» за найкращу жіночу роль. Через рік вона знов стала номінанткою на премію «Оскар» за роль у фільмі «Емма» (1932). 7 серпня 1933 року Марі стала першою жінкою, чиє фото було опубліковане на обкладинці журналу «Тайм». Незважаючи на такий успіх у 1933 році її кар'єра несподівано закінчилась, після того, як в неї було діагностовано рак.

Дресслер з'явилася в більш ніж сорока фільмах і добилася найбільшого успіху у звукових картинах, зроблених протягом останніх років її життя. Наприкінці свого життя Марі, яка особисто вважала себе доволі привабливою, написала автобіографію, яка мала назву «Біографія гидкого каченяти».

Марі Дресслер померла від раку в суботу 28 липня 1934 року у віці 65 років в містечку Санта-Барбара, Каліфорнія, та була похована на кладовищі Форест-Лаун у Гліндейлі.

За свій внесок у кіномистецтво Марі отримала зірку на Голівудській Алеї зірок. Кожного року у її рідному місті Кобург проводиться кінофестиваль присвячений їй. Пошта Канади в рамках своєї серії «Канада в Голлівуді», випустила 30 червня 2008 поштову марку на честь Марі Дресслер.