Марі Лафоре

1959 року, підміняючи хвору сестру, стала переможницею на співочому телеконкурсі юних обдарувань. Разом з тією ж сестрою Марі пішла на прослуховування до театру, де її помітив режисер Рене Клеман, що шукав героїню для свого нового фільму «На яскравому сонці» (1959). Зігравши в цій картині разом з Аленом Делоном, дівчина відразу стала знаменитістю і отримала багато ролей.

Найкращі ролі зіграла в 1960-ті роки: Матильда де ла Моль в екранізації роману Стендаля «Червоне і чорне» (1961, режисер П'єр Кардинал), Марі-Шанталь в кримінальному трилері Клода Шаброля «Марі-Шанталь проти доктора Ха» (1965), Ефтікія в картині Валеріо Дзурліні «Вони йшли за солдатами» (1965), Анжели в стрічці «Левіафан» (1962, режисер Леонард Кігель). Знімалася у фільмах свого чоловіка Жана-Габрієля Альбікоко.

У 1970-х роках майже не знімалася, повністю присвятивши себе естраді.

Починаючи з 1980-х років повернулася в кіно, активно знімалася в італійських фільмах і телесеріалах. Удача Марі Лафоре — роль Анни Антінарі в телесеріалі Луїджі Переллі «Спрут 3» (1987). Номінувалася на «Сезар» 1988 року за виконання ролі Лотті у військовій комедії Жерара Морділла «Сміюся Фернан» (1987).

У 1978—2019 роках мешкала в Женеві і Женольє (Швейцарія). Мала швейцарське громадянство. Продовжувала працювати на естраді як виконавиця пісень, зніматися в кіно і на телебаченні.

Померла у віці 80 років 2 листопада 2019 року в місті Женолье [1].

Записала 42 музичні альбоми, до яких увійшли й авторські пісні, зокрема відома «Manchester et Liverpool».[1]

За свою акторську кар'єру знялася в 35 кінофільмах; разом — 56 ролей.[2] Серед найвідоміших ролей — роботи у фільмах «На яскравому сонці» (1960), «Златоока дівчина» (1961), «Полювання на чоловіка» (1964), «Хто є хто» (1979), «Весела Пасха» (1984), «Авантюристи» (1984) та серіалі «Спрут-3» (1987).

• Manchester et Liverpool