Маслов Іван Степанович

Іва́н Степа́нович Ма́слов (14 жовтня 1939(19391014), село Тернова, тепер Харківського району Харківської області 20 травня 2015, місто Харків) — літературознавець, прозаїк, публіцист, секретар Харківського обласного комітету КПУ, головний редактор харківського журналу «Прапор». Кандидат філологічних наук (1980), доктор філологічних наук (1996), професор (2001).

Маслов Іван Степанович
Народився 14 жовтня 1939(1939-10-14)
село Тернова, тепер Харківського району Харківської області
Помер 20 травня 2015(2015-05-20) (75 років)
місто Харків
Партія КПРС

Життєпис

Народився в селянській родині. Батько загинув на фронті в 1943 році, мати померла в 1951 році. Виховувався в родині діда й бабусі.

За направленням колгоспу навчався у Верхнє-Писарівському зооветеринарному технікумі Харківської області, після закінчення якого працював ветеринаром. Служив у Радянській армії.

У 1969 році закінчив Харківський педагогічний інститут. Член КПРС.

Працював журналістом, завідувачем відділу харківської молодіжної газети «Ленінська зміна».

У 1974—1977 роках — редактор харківської молодіжної газети «Ленінська зміна», обирався членом бюро Харківського обласного комітету ЛКСМУ.

У 1977—1980 роках — навчання в аспірантурі Академії суспільних наук при ЦК КПРС у Москві, захистив дисертацію.

У 1980—1981 роках — заступник головного редактора газети «Соціалістична Харківщина».

У 1981—1990 роках — головний редактор харківського журналу «Прапор».

20 січня 1990 — серпень 1991 року — секретар Харківського обласного комітету КПУ з ідеології.

З 1991 року — на викладацькій роботі в Харківському педагогічному інституті. Закінчив докторантуру при Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди.

У 1995—2015 роках — завідувач кафедри української та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Одночасно, в 1995—2003 роках — заступник головного редактора журналу «Слобожанщина».

Наукові дослідження: історія російської та української літератур; теорія літератури. Писав російською мовою. Дебютував 1964 року оповіданням у газеті Прикарпатського військового округу «Слава Родины». У російській літературі був представником т. зв. «деревенской прозы».

Член Національної спілки письменників України з 1981 року. Твори перекладені українською, білоруською, польською, мордовською, німецькою, англійською мовами.

Основні твори

  • Белый цвет терна. Х., 1977
  • Особенности современного литературного процесса. Москва, 1979
  • Материнский огонь. Х., 1980
  • Сельчане. Х., 1984
  • Время цветения звезд. К., 1984
  • Окнами на зарю. Х., 1987
  • Обручение. К., 1989
  • Сын. Х., 1990
  • Правда как мера таланта: О творчестве Ф. А. Абрамова. Х., 1994
  • Художній світ Бориса Харчука. Х., 2002.
  • Федор Абрамов: Повесть-исследование. Х., 2005
  • Пророк русской судьбы. Х., 2013
  • Избранное: В 10 т. Х., 2013
  • Из­бранное: В 4 т. Х., 2015.

Нагороди та премії

  • Літературна премія імені В. Короленка (1998)
  • Літературна премія імені Г. Квітки-Основ'яненка (2002)
  • Всеросійська премія імені Ф. Абрамова

Примітки

    Джерела

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.