Харківська область

Клімат — помірно континентальний. Середня температура в січні -7 º С, а в липні +21 º.

Зима помірно м'яка, з переважанням хмарних, помірно морозних погод. Сніговий покрив утримується до 110 днів.

Літо тепле, сонячне, сухе. Опадів від 400 до 650 мм на рік, головним чином в квітні — жовтні. На рік у середньому припадає 1750 годин сонячного сяйва.

Влітку переважають західні вітри, в інші пори року — східні і північно-східні[10].

Область розташована у північно-східній частині Придніпровської низовини. Рельєф області є хвилястою рівниною з легким нахилом в південно-західному (до басейну Дніпра) і в південно-східному (до басейну Дона) напрямах. Територія розмежована річковими долинами, ярами та балками.[11] У північно-східну частину області заходять відроги Середньоруської височини, а в південну — відроги Донецького кряжа[12]. Басейн Дону складає 75 % території області, басейн Дніпра — 25 %.[11]

Серед ґрунтів переважають чорноземи типові (39,44 %), звичайні глибокі (34,56 %), звичайні (11,68 %), опідзолені (3,37 %), сірі лісові (1,44 %).[11]

Ліси і кущі займають лише 11 % території області, і розташовані вони переважно у річищах річок на високих правих берегах.

За загальним природно-ресурсним потенціалом Харківська область посідає 5-те місце в Україні, її мінерально-сировинна база складається на 28,5 % з паливно-енергетичних корисних копалин (нафта, газ, конденсат, кам'яне вугілля), на 53,4 % із сировини для виробництва будівельних матеріалів, решту (18,1 %) становить сировина кольорових металів, прісні мінеральні підземні води.[11]

Станом на 2020 рік на території регіону на території Харківської області обліковується 78 родовищ природного газу, балансові запаси складають 317,860 млрд.м³ (39,51 % від запасів в Україні). Розробляються 47 родовищ природного газу, балансові запаси складають 311,827 млрд.м³ (38,76 % від запасів в Україні).[13] Найбільші серед них — Шебелинське, Хрестищенське, Єфремовське, Кегичівське.[14]

На території області обліковується 26 родовищ нафти, балансові запаси складають 4,289 млн тонн (4,29 % від запасів в Україні). Розробляються 19 родовищ, балансові запаси складають 4,206 млн тонн (4,21 % від запасів в Україні). Кількість родовищ конденсату на території області складає 69, балансові  запаси  складають  8,801 млн  тонн  (22,12 %  від запасів в Україні).[13]

Також на території області розташовано 8 родовищ бурого та кам'яного вугілля (0,72 % від всього в Україні) та 2 родовища торфу (0,29 % від всього в Україні), Єфремовське родовище солі (6,67 % від всього в Україні), 3 родовища формувальних пісків (Гусарівське, Вишнівське та Благодатне, 14,29 % від всього в Україні); 22 родовища сапропелі (7,14 % від всього в Україні), 1 родовище фосфориту (11,11 % від всього в Україні), 1 родовище сировини для мінеральних фарб (10 % від всього в Україні), 1 родовище піску кварцового (25 % від всього в Україні), 5 родовищ сировини цементної (8,2 % від всього в Україні), 12 родовищ крейди (17,65 % від всього в Україні)[13][14].

Харківська область має низьку забезпеченість водними ресурсами — 1,8 % від загальних водних ресурсів України.[11] Територією області протікає 867 річок загальною протяжністю 6 405 км, з них довжиною більше 10 км — 172 річки.[11]

75 % водних ресурсів області припадає на басейн річки Дон.[12] Найбільшою річкою області є Сіверський Донець — найбільша річка Лівобережної України (загальна довжина — 1053 км, довжина на території області — 375 км). Сіверський Донець починається в Росії у районі міста Білгород, протікає територією Харківської, Донецької, Луганської областей і впадає в Дон у Ростовській області. Основні притоки на території Харківської області — ріки Оскіл, Уди, Берека, Харків, Лопань, Сухий Торець, Балаклійка, Вовча, Великий Бурлук та ін.[11]

Друга група річок — це дрібні степові річки, що майже висихають влітку і течуть від центра області на південь. Усі вони є притоками Дніпра — Багата, Орель, Орчик, Самара та ін. Третя група дрібних річок тече серед луків та лісів на північному заході області (Коломак, Мерло та ін.). Вони також належать до басейна Дніпра, але впадають у Ворсклу.

Таким чином, на території Харківської області проходить вододіл великих водних систем Європи: Дніпра і Дону. Цей вододіл іде умовно уздовж лінії Золочів — Богодухів — Валки — Нова Водолага — Первомайський — Лозова, а його особливістю є відсутність високих гір, численні мілини на річках. Саме наявність такого вододілу визначила історичні шляхи руху народів і військ через територію Харківської області, наприклад, відомий Муравський шлях з Криму в Україну.

В області є 583 озер, збудовано 57 водосховищ і 2 тис. 538 ставків[11][15]. (Див. також Водосховища Харківської області).

В області є багато лісових озер (поблизу Змієва, Чугуєва, Балаклії), які, як правило, зв'язані з руслами річок. Найбільше озеро — Лиман — розташоване недалеко від міста Зміїв. Навколишня краса лісів і лук, чиста вода самих озер роблять їх одним з місць відпочинку та об'єктом туризму.

В області є декілька штучних водосховищ, каналів. На Осколі споруджено найбільше водосховище області — Оскільське. Воно було побудоване у 1954 році для постачання донецьких шахт водою і простягається від Червоного Осколу (у потужному лісовому масиві на межі Харківської і Донецької областей) на північ на багато десятків кілометрів (до Куп'янська). У деяких місцях ширина водосховища досягає 1-2 км. Руслами річок Орель та інших степових річок під землею та по поверхні проходить через область канал «Дніпро-Донбас», на якому є найбільше — Червонопавлівське — водосховище, що входить до системи зрошення полів області.

На півночі області на Сіверському Дінці розташоване Печенізьке водосховище.

На берегах Сіверського Дінця та інших річок розкинулись чудові ліси та заливні луки. У лісах ростуть дуби, сосни, осики, верби та інші дерева; живуть багато зайців, птахів, інших різних тварин та комах; зустрічаються численні види грибів, трав, квітів.

Басейн Сіверського Дінця є важливим рекреаційним та туристичним регіоном Харківської області, уздовж якого розмістилось безліч будинків відпочинку, готелів, ресторацій та інших об′єктів інфраструктури. Досить багато з них було засновано в останні роки, тому вони відповідають європейським стандартам охорони довколишнього середовища. Це, у свою чергу, не лише позитивно впливає на ситуацію в курортних районах, але й приваблює відвідувачів.

Територія області лежить у зонах степу та лісостепу. Степ займає по площі більшу частину території області. Раніше його покривала різнотравно-типчаково-ковилова рослинність, але згодом він був розораний та засіяний сільськогосподарськими культурами. По балках і ярах посаджені байрачні ліси, а на піщаних терасах річок поширені соснові та сосново-дубові ліси.

Основні лісові масиви знаходяться на північному заході області.[10]

Загальна площа лісів та інших лісовкритих площ області — 419,4 тис. га (12,1 % від загальної площі). За показником лісистості Харківщина посідає 15 місце серед регіонів України.[16]

Основні лісові породи — дуб та сосна. Також в лісах поширені ялина, липа, клен, ясен. На достатньо вологих ґрунтах ростуть береза, вільха, верба, осика, тополя. В лісах чимало дикоростучих плодових дерев — яблунь, груш[17].

Місцевість у міжріччях хвиляста, з пологими підйомами та спусками, багато дивовижних пейзажів: безмежні поля, пагорби та височини з гаями. У зелені дерев та кущів ховаються вулиці міст і сіл. Є лісонасадження уздовж доріг і навколо полів. Багаті чорноземи області утворились, зокрема, у XIII—XVIII століттях завдяки наявності неораної території так званого «Дикого поля». За кожні 100 років у середньому нарощувалось 25 см благодатного ґрунту.

У лісах водяться дикі кабани, благородні олені, лосі, косулі. З хижаків зустрічаються лисиця, ласка, куниця, єнотовидний собака, вовк, лісовий тхір, горностай. Серед лісових гризунів поширені білки, лісові соні, жовтогруді миші, підземні та руді лісові полівки. На території області водиться велика кількість видів птахів[10].

У річках водиться чимало видів риб: щука, карась, товстолобик та ін. В області є також зариблені озера та ділянки риборозведення. А уздовж берегів річок простяглися численні пляжі, чарівні місця, наприклад, урочище Коробові Хутори, Фігуровка, місця поблизу населених пунктів Балаклія, Гороховатка, Зміїв, Ізюм, Оскіл, Донець.

Бальнеологічні ресурси представлені мінеральною водою курорту «Березовські мінеральні води» під Харковом.

Адміністративний центр області — місто Харків.

У складі області:

• районів — 25;
• районів у містах — 9;
• населених пунктів — 1755, в тому числі:
  • міського типу — 68, в тому числі:
    • міст — 17, в тому числі:
      • міст обласного значення — 7;
      • міст районного значення — 10;
    • селищ міського типу — 61;
  • сільського типу — 1677, в тому числі:
    • сіл — 1538;
    • селищ — 139.

У системі місцевого самоврядування:

• районних рад — 27;
• міських рад — 17;
• селищних рад — 60;
• сільських рад — 381.

• Ізюм
• Куп'янськ
• Лозова
• Люботин
• Первомайський
• Харків
• Чугуїв

Національний склад населення за переписом

Найпоширеніша рідна мова у містах і сільрадах Харківської області за переписом 2001 р.

Мовний склад населення

Бюджет Харківської області на 2018 рік 14,6 млрд грн.[26]

На 2019 рік знизився до 13 млрд 416 млн 857 тис. грн.[27]

На 2020 рік істотно знизився до 6 млрд. 411 млн. 025 тыс. грн.[28]

в 2012 році валовий регіональний продукт дорівнював 82,2 млрд гривень.

Структура сільськогосподарських угідь: рілля становить 61,3 %, пасовища — 9,8 %, сіножаті — 3,8 %

Структура посівних площ: зернові культури становлять 49 %, кормові — 25 %, технічні — 17 %, овочі та картопля — 9 %.

Головні сільськогосподарські культури: кукурудза, соняшник, пшениця, кормові трави, цукровий буряк, ячмінь та ін. Розвинене садівництво (вишні, груші, сливи, яблука тощо).

• Скотарство
• Птахівництво
• Вівчарство
• Конярство
• Бджільництво

Потужні промислові підприємства у Балаклії (виробництво цементу та будівельних матеріалів), Ізюмі (приладобудування, оптика), Змієві (виробництво електроенергії), Лозовій, Куп'янську, Чугуєві (машинобудування та металообробка).

Розвинена переробна та харчова промисловість, які орієнтовані на місцеве сільське господарство.

Цементно-шиферний завод в Балаклії — один з найбільших в Європі, Ізюм відомий як центр виробництва окулярної оптики. Розвинені тут також легка та харчова промисловості.

Рівень газифікації Харківської області (на середину 2009 року) — 68,8 %, міст та селищ — 80,8 %, сіл — 51,9 %.[29]

Харківська область має розгалужену транспортну мережу, 60 % обсягу перевезень припадає на частку залізничного транспорту. Станом на кінець 2020 року експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування на території Харківської області становила 1520 км.[30]

Харківський залізничний вузол обслуговує 10 млн пасажирів на рік, автомобільний транспорт, зокрема, автобуси — майже 12 млн. Найбільші залізничні станції — Ізюм, Куп'янськ, Люботин, Лозова.

У Харківській області у 2019 році послугами залізничного транспорту скористалися 31,4878 млн пасажирів, або 96,5 % від обсягу 2018 р.[31]

Найважливіші автомагістралі, що проходять через область: Харків-Москва, Харків-Сімферополь, Харків-Ростов-на-Дону, Харків-Полтава. Загальна протяжність автодоріг загального користування — більш ніж 9,7 тис.км, з них 97,5 % — з твердим покриттям[32]. Протяжність автошляхів державного значення у Харківській області — 2343,9 км, в т.ч: 617,4 км — міжнародні, 108,2 км — національні, 639,1 км — регіональні, 979,2 км — територіальні. На автодорогах державного значення в області знаходиться 242 мостів загальною протяжністю 1316,3 пог. м.[33]

Харківський аеропорт обслуговує внутрішні і міжнародні авіалінії, займаючись в основному пасажирськими перевезеннями.[34]

Серед об'єктів області відзначаються

• санаторій «Березівські мінеральні води»;
• Краснокутський дендропарк.

Серед природних об'єктів, що охороняються, можна відзначити дендропарк у Краснокутську, садово-паркові комплекси у Сковородинівці, Старому Мерчику, Шаровці та ін.

• Кривицкий Игорь Александрович, Грамма Виктор Никитович, Друлева Ирина Владимировна, Горелова Любовь Николаевна, Рудик Александр Михайлович. Люби свою землю. Научно-популярный очерк о редких и исчезающих растениях Харьковской области, требующих охраны и биологического контроля. — Харьков : «Прапор», 1986. — 200 с. — 10 000 прим. (рос.)
• Літературна Харківщина: Довідник / Ред. М. Ф. Гетьманець. — Х.: Майдан, 1995. — 367 с.
• Літературна Харківщина: Довідник / За заг. ред. М. Ф. Гетьманця. — Х.: Вид-во ХДПУ, 1996. — 111 с.