Масляний Антін Павлович
Масляний Антін Павлович (17 січня 1865, село Кириківка, Охтирський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — † 1929) — генерал-поручик Армії УНР.
| Масляний Антін Павлович | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Масляний Антін Павлович | ||||||
| Народження |
17 січня 1865 село Кириківка, Охтирський повіт, Харківська губернія, Російська імперія | ||||||
| Смерть |
1929 невідоме | ||||||
| Країна |
 УНР | ||||||
| Приналежність |
 Армія УНР | ||||||
| Освіта | Одеське військове училище | ||||||
| Звання |
 Генерал-майор (1916) Генерал-поручник (3.8.1921) | ||||||
| Командування | член Військової Ради УНР | ||||||
| Війни / битви |
Перша світова війна Українсько-радянська війна | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
.png.webp){kind=small}
Біографія
Народився у селі Кириківка Охтирського повіту Харківської губернії.
Закінчив Одеське піхотне юнкерське училище (у 1887 році), служив у 37-му піхотному резервовому кадровому батальйоні. З 19 червня 1902 року — старший ад'ютант штабу Варшавської військової округи. З 6 грудня 1904 року — підполковник. З 6 грудня 1907 року — полковник. З 30 серпня 1914 року — начальник інспекторського відділу штабу головнокомандувача армій Північно-Західного фронту. З 15 січня 1915 року — помічник чергового генерала штабу головнокомандувача армій Західного фронту. З 10 квітня 1916 року — генерал-майор. З 18 листопада 1917 року — черговий генерал штабу Південно-Західного фронту. За Першу світову війну мав всі ордени до Святого Святослава І ступеня.
З 24 квітня 1918 року — помічник начальника Головного штабу УНР, згодом — Української Держави. З 3 грудня 1918 року — т. в. о. начальника Головного штабу Української Держави, згодом — УНР. 3 17 січня 1919 року — член Військової Ради УНР, невдовзі — приділений до Головного управління Генерального штабу Дієвої Армії УНР. З 1 листопада 1919 року — член комісії з вироблення законопроектів проходження військової служби в Дієвій Армії УНР. З 19 березня 1920 року — начальник Головного управління персонального складу Генерального штабу УНР. З 7 червня 1920 року — помічник начальника Головної мобілізаційно-персональної управи Військового міністерства УНР.
У 1920—21 роках читав лекції у Камянецькій спільній юнацькій школі. Постановою Гонорової ради від 3 серпня 1921 року був підвищений до звання генерал-поручика.
Подальша доля невідома.
Джерела та література
- О. М. Колянчук. Масляний Антін Павлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 546. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- Масляний Антін Павлович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.