Массімо Орландо

Массімо Орландо (італ. Massimo Orlando, нар. 26 травня 1971, Сан-Дона-ді-П'яве) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Молодіжний чемпіон Європи 1992 року.

Массімо Орландо
Массімо Орландо
Массімо Орландо у 1991 році
Особисті дані
Народження 26 травня 1971(1971-05-26) (50 років)
  Сан-Дона-ді-П'яве, Італія
Зріст 172 см
Вага 69 кг
Громадянство  Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби


 «Лібертас Чеджа»
«Фоссальта»
«Конельяно»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1986–1988 «Конельяно»1 (0)
1988–1990 «Реджина» 57 (3)
1990 «Ювентус» 0 (0)
1990–1994 «Фіорентина» 101 (17)
1994–1995 «Мілан» 2 (0)
1995–1997 «Фіорентина» 27 (1)
1997–2000 «Аталанта» 12 (1)
2000–2001 «Пістоєзе» 1 (0)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1989–1992 Італія U-21 14 (1)
1993 Італія (ол.) 3 (1)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2007 «Фіорентина»(школа)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Народився 26 травня 1971 року в місті Сан-Дона-ді-П'яве. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Лібертас Чеджа», «Фоссальта» та «Конельяно». Саме в основній команді останнього Орландо дебютував у дорослому футболі 1986 року в Міжрегіональному чемпіонаті.

Згодом з 1988 року грав у «Реджині», очолюваній Невіо Скалою, провівши два сезони у Серії Б, забивши 3 голи в 67 матчах, зайнявши четверте місце в сезоні 1988/89 (програвши плей-оф до Серії А «Кремонезе») і шосте місце в сезоні 1989/90.

Влітку 1990 року Массімо за 6 млрд лір перейшов у «Ювентус»[1], але вже у жовтні перейшов у «Фіорентину». Відіграв за «фіалок» наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Фіорентини», був основним гравцем команди.

Протягом сезону 1994/95 років захищав кольори «Мілану», з яким виграв Суперкубок Італії та Суперкубок УЄФА. Втім у новій команді не був основним гравцем, зігравши лише дві гри у Серії А і по завершенні сезону повернувся у «Фіорентину», де провів ще два сезони. Протягом цих років виборов титул володаря Кубка Італії, а також вдруге у кар'єрі став володарем Суперкубка Італії. Всього за флорентійців за два періоди Орландо забив 17 голів в 126 матчах, і продемонстрував свій талант, успішно виступаючи в півзахисті, незважаючи на серію травм, які не дозволяли йому грати в повну силу після повернення.

У 1997 році він перейшов в «Аталанту», де провів лише 12 ігор і 1 гол протягом трьох наступних сезонів, а завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Пістоєзе», за команду якого виступав протягом 2000—2001 років, де він зіграв лише одному матчі Серії Б через ушкодження, які змусили його закінчити з футболом[2]. За всю кар'єру він зіграв 208 матчів і забив 21 гол.

Виступи за збірні

Протягом 1989—1992 років залучався до складу молодіжної збірної Італії і став у її складі молодіжним чемпіоном Європи 1992 року[2]. На молодіжному рівні зіграв у 14 офіційних матчах, забив 1 гол.

1993 року захищав кольори олімпійської збірної Італії на Середземноморських іграх у Франції, зайнявши на турнірі четверте місце. У складі цієї команди провів 3 матчі, забив 1 гол.

Подальше життя

По завершенні ігрової кар'єри працював на посаді спортивного коментатора для цифрового ефірного каналу Dahlia TV, а згодом на телеканалі RAI.

У сезоні 2007/08 разом із колишнім партнером Морено Торрічеллі тренеував юнацьку команду «Фіорентини» 1995 року.

Титули і досягнення
«Мілан»: 1994[3]
«Фіорентина»: 1995–1996
«Мілан»: 1994[3]
«Фіорентина»: 1996[3]
Італія U-21: 1992

Примітки
  1. Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012, Vol. 7 (1990-1991), Panini, 18 giugno 2012, p. 10.
  2. Gianni Gardon (17 червня 2014). BLOG Stelle Comete – Massimo Orlando (Italian). Il Guerin Sportivo. Процитовано 14 лютого 2017.
  3. Був присутній в складі, але в турнірі участі не брав

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.