Матильда цу Гогенлое-Орінґен

Матильда цу Гогенлое-Орінґен (нім. Mathilde zu Hohenlohe-Öhringen), повне ім'я Фредеріка Александріна Марія Матильда Катерина Шарлотта Євгенія Луїза цу Гогенлое-Орінґен (нім. Friederike Alexandrine Marie Mathilde Catherine Charlotte Eugenie Luise zu Hohenlohe-Öhringen), (нар. 3 липня 1814 пом. 3 червня 1888) — принцеса цу Гогенлое-Орінґен з дому Гогенлое, донька князя Гогенлое-Орінґенського Августа та вюртемберзької принцеси Луїзи, дружина князя Шварцбург-Зондерсгаузена Ґюнтера Фрідріха Карла II (18351852).

Матильда цу Гогенлое-Орінґен
нім. Mathilde zu Hohenlohe-Öhringen
Матильда цу Гогенлое-Орінґен
Княгиня Матильда, 1837, замковий музей Зондерсгаузена
5-а княгиня-консорт Шварцбург-Зондерсгаузена
Початок правління: 19 серпня 1835
Кінець правління: 5 травня 1852

Попередник: Кароліна Шварцбург-Рудольштадт
Наступник: Марія Саксен-Альтенбурзька

Дата народження: 3 липня 1814(1814-07-03)
Місце народження: Орінґен
Дата смерті: 3 червня 1888(1888-06-03) (73 роки)
Місце смерті: палац Мірабель, Зальцбург, Австро-Угорщина
Чоловік: Ґюнтер Фрідріх Карл II
Діти: Марія, Гуго
Династія: Гогенлое, Шварцбурги
Батько: Фрідріх Август цу Гогенлое-Орінґен
Мати: Луїза Вюртемберзька

Біографія

Матильда народилась 3 липня 1814 року в Орінґені. Вона була другою дитиною та єдиною донькою в родині князя Гогенлое-Орінґенського Августа та його дружини Луїзи Вюртемберзької. Мала старшого брата Фрідріха. Згодом родина поповнилася молодшими синами Гуго та Феліксом. Мешкало сімейство в Орінґенському замку.

Батько Матильди у 18201835 роках був президентом верхньої палати Вюртемберзького ландтагу. Історик Едуард Везе змальовував дівчину як добре виховану та чудово освічену.[1]

Зондерсгаузен на поштівці 1840 року

У віці 20 років Матильда взяла шлюб із 33-річним спадкоємним принцом Шварцбург-Зондерсгаузена Ґюнтером Фрідріхом Карлом. Наречений був удівцем, від першого шлюбу мав трьох малолітніх дітей. Це виявився перший шлюбний союз між династіями Шварцбургів та Гогенлое. Молоді люди випадково познайомились у Штутгарті, де Ґюнтер Фрідріх Карл дізнався про «принцесу великого розуму та захоплюючої зовнішності», в той час як вона перебувала там із батьками.[1]

Весілля пройшло 29 травня 1835 в Орінґені. 8 червня пара прибула до Арнштадта. За два місяці Ґюнтер Фрідріх Карл здійснив державний переворот і став правлячим князем. Оселилися молодята у замку Зондерсгаузена. Завдяки Матильді, яка покровительствувала науці та мистецтвам,[2] Зондерсгаузен незабаром став важливим культурним центром. Життя у столиці князівства пожвавилось. Влаштовувались благодійні концерти.[3] Княгиня сама писали вірші та драми, виступала співачкою у п'єсах придворного театру. Також відмовилася від старого начиння замку і замовила у Берліні нову порцеляну на Королівській прусській мануфактурі.[1]

У монаршого подружжя народилося двоє дітей:

  • Марія (18371921) — одружена не була, дітей не мала;
  • Гуго (18391871) — одружений не був, дітей не мав.
Мисливський будинок Поссен

У 1839 році Матильда заснувала школу для дівчаток Mathildepflege, а у 1843 — дитячий садок Kleinkinderbewahranstalt з вихованням за методикою Фробеля.[3] У 1841 році задовольнила прохання надати стипендію Фредеріці Євгенії Йон. До 1844 року дівчина жила у князівській резиденції, після чого завершила у 1847 році навчання у Віденській консерваторії. Втім, кар'єра її як співачки склалася невдало, і Матильда знову взяла її до двору та зробила читцем та попутницею у своїх численних подорожах.[2] У коло княгині входив також публіцист Фрідріх фон Сюдов.[1]

Стан здоров'я Матильди був не найкращим, у супроводі чоловіка вона щороку їздила на води лікуватися цілющими ваннами. Перевагу вони віддавали курортам Бад-Кіссінген та Вісбаден.[1]

Після кількох гармонійних років відносини подружжя стали проблематичними. Князь все менше був готовим слідувати духовним амбіціям Матильди й фінансувати їх.[1] У 1847 році пара розділилася, Матильда з дітьми від'їхали до Орінґену. Втім, за проханням, наступного року вона повернулася, однак мешкала у мисливському будинку Поссен. У 1849 році був укладений новий договір про розділення подружжя. Незважаючи на протести зондерсгаузенців, розірвання шлюбу набуло чинності 5 травня 1852 року, як того і вимагав князь. Не допоміг навіть великий збір підписів громадян проти цього акту.[3]

Матильда залишила Шварцбург-Зондерсгаузен разом з донькою. Її матері вже не було, а батько, передавши владу Гуго, пішов з життя у лютому 1853 року у силезькому маєтку. Надалі Матильда з Марією жили у Фрідріхсруе біля Орінґена та Мюнхені, звідки виїжджали до гірських баварських курортів.[2] Фінансові негаразди змусили її у 1863 році скоротити свій двір та звільнити Євгенію Йон, яка в майбутньому стала відомою романісткою під псевдонімом Е. Марлітт[4] У 1874 році вона орендувала палаці Мірабель у Зальцбурзі, який перебував у власності міста. Там вона усамітнено мешкала разом з донькою у скромних фінансових умовах до самой смерті.[3] Її колишній чоловік більше не одружувався, проте мав позашлюбну доньку (нар. 1863). Страждаючи від хвороб, у 1880 році він зрікся влади на користь сина від першого шлюбу.

Померла Матильда 3 червня 1888 року в палаці Мірабель. Похована на старому цвинтарі Арнштадта у Шварцбург-Зондерсгаузені.[5]

Генеалогія

Генріх Август Гогенлое-Інґельфінґен
 
Вільгельміна Елеонора Гогенлое-Орінґен
 
Юліус Ґебхард фон Гойм
 
Крістіана фон Діскау
 
Фрідріх Ойген Вюртемберзький
 
Фредеріка Бранденбург-Шведтська
 
Крістіан Карл Штольберг-Ґедернський
 
Елеонора Ройсс цу Лобенштайн
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Людвіг Гогенлое-Інґельфінґен
 
 
 
 
 
Амалія фон Гойм
 
 
 
 
 
Євген Фрідріх Вюртемберзький
 
 
 
 
 
Луїза Штольберг-Ґедернська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Август Гогенлое-Орінґен
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луїза Вюртемберзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Матильда
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. Hendrik Bärnighausen. Carl Scheppig (1803—1885). Ein Schinkel-Schüler in Berlin, Rom und Sondershausen. Baurat in Sondershausen 1836 bis 1885 (нім.)
  2. Franz Brümmer: Marlitt, E. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 52, Duncker & Humblot, Leipzig 1906, стор. 213–216 (нім.)
  3. Стаття «Fürstin fand letzte Ruhe in Arnstadt» від 5 липня 2014 року (нім.)
  4. Wolfgang Griep: Marlitt, Eugenie. In: Neue Deutsche Biographie. Band 16, Duncker & Humblot, Berlin 1990, ISBN 3-428-00197-4, стор. 229 (нім.)
  5. Старий цвинтар Арнштадта (англ.)

Література

  • Christa Hirschler, Ulrich Hahnemann: Das Fürstliche Haus Schwarzburg-Sondershausen. Deutsche Fürstenhäuser, Heft 10. Börde-Verlag, Werl 2004, ISBN 3-9809107-0-9.
  • Chronik von Arnstadt. Verlag Kirchschlager, Arnstadt 2003.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.