Мауро Джуліані

Мауро Джуліані (італ. Mauro Giuseppe Sergio Pantaleo Giuliani, 27 липня 1781 8 травня 1829) італійський гітарист, композитор, віолончеліст та педагог. Автор трьох концертів для гітари з оркестром, камерних творів для гітари, пісень з гітарним або фортепіанним акомпанементом тощо. Його твори для гітари сприяли розвиткові віртуозної гітарної техніки. Спеціально для Джуліані написав кілька гітарних п'єс Бетховен, який високо цінував його мистецтво.

Мауро Джуліані
Mauro Giuliani
Основна інформація
Повне ім'я Mauro Giuseppe Sergio Pantaleo Giuliani
Дата народження 27 липня 1781(1781-07-27)
Місце народження Бішельє, Неаполітанське королівство або Bisceglie, Провінція Барлетта-Андрія-Трані, Апулія, Італія[1]
Дата смерті 8 травня 1829(1829-05-08) (47 років)
Місце смерті Неаполь, Італія[2][1]
Громадянство  Італія
Професія гітарист, композитор, віолончеліст
Відомі учні Emilia Giuliani-Guglielmid, Michele Giulianid і Jan Nepomucen Bobrowiczd
Інструменти гітара
Жанр концерт для гітари з оркестром, пісня, камерна музика
associazionegiuliani.it
 Файли у Вікісховищі
Портрет Мауро Джуліані

Гастролював у багатьох європейських країнах, а також у Російській імперії. Працював у Парижі, Відні та інших місцях.

Михаїл Джуліані (18011867), який у двадцятих роках XIX століття викладав вокал у Росії,— це його син (справжнє ім'я, мабуть, не Михаїл, а Міккеле), що був не тільки співаком, а також, як і батько, гітаристом і композитором (від 1850 року — в Паризькій консерваторії).

Біографія

Спочатку Мауро Джуліані навчався теорії музики та грі на флейті, скрипці та віолончелі, проте незабаром зацікавився гітарою та почав вчитися грати на ній. Оскільки зробити кар'єру концертуючого гітариста в Італії було важко через малої зацікавленності публіки до цього інструмента та через існування великої кількості чудових гітаристів, міцно займавших концертні сцени (у тому числі Фердинандо Каруллі), Джуліані у 1806 році перебрався до Відня, де швидко завоював репутацію одного з найкращих гітаристів Європи та гарного композитора.

Джерела

  • A. Jacobs. The New Penguin dictionary of music. London: Penguin, 1978, p. 160. ISBN 0-7139-1121-2
  • Музыкальный энциклопедический словарь. Москва: Советская энциклопедия, 1990, с. 172.

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.