Маятник Фуко (роман)
«Маятник Фуко» (італ. Il pendolo di Foucault) — історичний детективно-філософський пародійний фантастичний роман Умберто Еко. Роман дуже великий за об'ємом. Назва роману походить від фізичного досліду проведеного фізиком Леоном Фуко у 1851 році у Пантеоні, що знаходиться у Парижі. Суть досліду полягала у тому, щоб за допомогою маятника довести, що Земля обертається навколо своєї осі. В романі декілька розгорнутих сюжетних ліній і використовується стільки історичних даних, що критик Ентоні Берджес навіть запропонував видати довідник до цієї книги, щоб читачам було легше орієнтуватися. Українською роман переклала Мар'яна Прокопович; книжка вийшла 1998 року у видавництві «Літопис» (Львів).
| «Маятник Фуко» | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. «Il pendolo di Foucault» | ||||
 | ||||
| Назва на честь | маятник Фуко | |||
| Жанр | історичний роман, esoteric noveld, пригодницький роман і кримінальний роман | |||
| Автор | Умберто Еко | |||
| Мова | італійська | |||
| Написано | 1988 | |||
| Опубліковано | 1988 | |||
| Видавництво | Valentino Bompianid | |||
| Переклад | Мар'яна Прокопович | |||
| Попередній твір | Ім'я рози | |||
| Наступний твір | Острів попереднього дня | |||
| ISBN-13: | 978-950-515-037-3, 978-88-452-0408-1, 978-84-264-1188-4 | |||
| ISBN-10: | 88-452-0408-1, 84-264-1188-6, 950-515-037-7 | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікіцитатах | ||||
Сюжет
У міланському видавництві Гарамонд працюють разом молодий співробітник Казобон і два досвідчених редактора — Якопо Бельбо та Діоталлеві. Казобон у студентські роки написав дисертацію про орден Тамплієрів; Якопо Бельбо — людина надзвичайно ерудована і добре знається на історії та філософії; Діоталлеві — людина не менших ніж Бельбо енциклопедичних знань, вважає себе євреєм і займається кабалістикою. Одного дня до редакції заходить полковник у відставці Арденті. Арденті приносить з собою рукопис своєї книги, у якій він начебто розкрив секрет ордену Тамплієрів. Для того, щоб якось привернути увагу редакторів Гарамонда до своєї книги, Арденті у найдрібніших деталях розповідає про події, які підштовхнули його до написання книги. За словами Арденті, він знайшов у підземеллі старовинного замку, у якому колись знаходилася філія ордену, зашифрований документ, який начебто є ключем до розгадки таємниці Тамплієрів. Бельбо робить копію цього документу і залишає її у себе разом з рукописом книги. Наступного дня виявляється, що Арденті зникає при загадкових обставинах. Відомості, які розповів Арденті, поєднані з ерудицією Казобона, Бельбо і Діоталлеві по крихтам відроджують «задум». «Задум» — це справжня історія ордену Тамплієрів і місії, яку виконував і виконує їхній орден. По мірі того, як «задум» розробляється, до нього вплітаються все нові і нові історичні події, наприклад, історії інших таємних орденів, біблійні факти, історія про Святий Грааль тощо. В результаті виходить так, що усі визначні події в історії Європи так чи інакше пов'язані з реалізацією «задуму» Тамплієрів. Але за іронією долі Тамплієри через надмірну конспірацію самі вже перестали розуміти деталі свого «задуму» і документ, який знайшов Арденті їм теж потрібен, щоб заповнити білі плями у «задумі».
Такою є головна сюжетна лінія роману, але можна виділити ще дві другорядні, але дуже розгорнуті, сюжетні лінії:
1) Історія життя Казобона, до якої належать такі дрібніші сюжетні лінії: Париж у 70-х роках XX ст., подорож Казобона до Бразилії, сімейне життя Казобона;
2) Історія життя Якопа Белбо: дитинство, юність, перше кохання Бельбо, найбільше кохання у житті Белбо. Отже, в романі є три головних сюжетних лінії: «задум» Тамплієрів, історія життя Казобона та історія життя Бельбо. Усі ці три сюжетні лінії надзвичайно розгорнуті.
До роману також вплетена зовсім побічна, але тим не менш цікава і повчальна історія про шахраїв у видавничій справі — це історія про видавництво Мануціо. Цікаво, що детективна сюжетна лінія у романі переривається. Фінал історії з «задумом» Тамплієрів розмитий. Але такий фінал не суперечить ідеї твору. З того моменту, як герої починають розшифровувати «задум» детективний елемент у романі відходить на другий план і поступається місцем філософському. Автор, перелицьовуючи історію Європи, показує, на що здатні люди заради ідеї, у що може перетворитися бажання людини пізнати сенс буття.