Маєток Прянішнікових (Рогізне)

Маєток Прянішнікових (Рогізне) — історичний комплекс розташований на березі р. Рогізна у селищі Рогізному Сумського району Сумська області.

Садиба Прянишникова

До його складу входили: палац, будинок для челяді, господарські будівлі, парк, церква, родовий склеп, економії (цукровий завод, винокурня, скотарня, паровий млин, селітряний завод, цеглообпалювальна піч).

Історія

Перша згадка про село датується 24 квітня 1703 року. В цей день Андрієм Герасимовичем Кондратьєвим «на вершинь р. Рогозной купленой рыбный ставь и хуторь и борной ухожей, что куплень у Козьмы Сенецкаго»[1].

До 1765 року маєток знаходився на території Слобідської України. В 1732 року за переписом Хрущова в с. Рогізному підпрапорного Сумського Слобідського полку Михайла Юленка нараховувалось: поміщиків двір-1, в ньому хат-1, душ – 3 (двірників); «подданых Черкас» дворів - 24, в них хат - 47, душ - 150, заселені на купленій землі років 30 тому. Із списку дворян Сумської провінції за 1767 р. відомо, що за поміщиком Сумського повіту генерал - лейтенантом Яковом Степановичем Аршиневським у с.Рогізному нараховувалось 126 підданих.

В 1802 р. з “описания употребленнных на генеральном плане нумеров дач в уезде Сумского округа” в хуторі Рогізному у «Марии Ивановны дочери Лизогубовой» малося 281 десятина 960 саженів землі і 8 душ, а в тому ж селі у вдови генерал-поручниці Катерини Степанівни Аршинської 1393 десятини 457 сажнів землі і 154 душі[2].

Широко відомий факт відмови селян с. Рогізного Сумського повіту визнати своїм господарем поміщика Івана Степановича Линтварьова в 1826 р. Про це повідомлялося в працях, присвячених селянському рухові в Росії. Тоді для придушення бунту селян в село була введена військова команда[3]

В 1840-х власником села став поміщик, гвардії ротмістр Іван Андрійович Куколь-Яснопольський. На території повіту його родині належало 5.872 десятини землі, передусім в селах Павлівці, Куянівці, Новопетрівському, Новоандріївському, Ворожбі, Низах.

Після смерті Івана Андрійовича власницею маєтку в Рогізному стала його вдова – Елеонора Яківна Куколь-Яснопольська. В 1859 році економії з цукровим і цегельним заводами, землею та всіма забудовами були орендовані у Елеонори Яківни Іваном Герасимовичем Харитоненком.[4]

Наступний історичний період маєтку пов’язаний з Олесандром Петровичем Прянішніковим, дворянином з села Куянівка, який був одружений з Єлизаветою Іванівною Куколь-Яснопольською (1861-1942).

В 1917-1920 роках церква з цвинтарем була пограбована. В 1919 році маєток був розграбований і націоналізований. В 1932-1933 роках у маєтку функціонував санаторій для єврейських дітей, у 1941-1943 роках - санаторій для німецьких льотчиків. У післявоєнний період тут розміщувався цілодобовий дитячий садок, згодом бази відпочинку "Товариства мисливців", "Товариства рибалок". Далі ним опікувався ВАТ "СНВО ім. М.В. Фрунзе".[5]

Опис

В склад маєтку входили: палац, будинок для челяді, господарські будівлі, парк, церква, родовий склеп, економії (цукровий завод, винокурня, скотарня, паровий млин, селітряний завод, цеглообпалювальна піч).

Існує версія, що перша панська оселя була збудована у 1851-1857 роках і являла собою кам'яний двухповерховий дім із двома балконами, критий соломою, довжиною 31 аршини, шириною 15 аршин. Другий будинок зведений О.П. Прянішніковим був завершений в 1890 році. Про це свідчить пам'ятна мармурова дошка на головному фасаді – «Прянишниковь- строитель». Палац  цегляний, двоповерховий з цокольним поверхом. На західному фасаді розташована дерев'яна застеклена тераса на цегляних стовпах . Дах скатний складної конфігурації, виконаний по дерев'яних балках.

Перша дерев'яна церква Івана Воїна існувала в поселенні у 1740 році. Друга дерев'яна одноіменна церква була збудована в 1797 році. Пізніше, у 1857 році була зведена мурована одно престольна церква Івана Воїна коштом Івана Куколь-Яснопольського. До парафіян Іванівського храму належали хутори:Северинів, Стеценків, Переяслів, Гриценків, Васюківщина, Левковський, Попадько, Вершини, Річки, Кровний, Степовий, Скляровщина та Марївка. При церкві діяла церковнопарафіяльна школа відкрита у 1889 році. В 1922 році церкву і майно здано державі. В 1939 році храм закрили.[6]

Цукровий завод збудований у часи коли маєток належав І.А. Куколь-Яснопольському. В перший рік своєї діяльності виробив 20 тис. пудів цукру, привернувши загальну увагу на всесвітній виставці. Згодом завод виготовляв 25 тис. пудів цукру. Цілий рік працювало при заводі 300-400 постійних робітників. Жінки отримували на заводі 2 крб. сріблом, а чоловіки 5 крб. сріблом за повної провізії.[7]

Примітки

  1. Гумилевский И. Историко-статистическое описание Харьковской епархии. С. – Пб., 1885.
  2. Довідник Сумської округи. Сумський повіт. 1929.
  3. Козлов О.М. Родовід Литварьових / О. М. Козлов. - Суми : ВВП "Мрія-1" ТОВ, 2006. - 31 с. - (Серія "Дворянство Сумщини").
  4. Мій край Слобожанський:Збірник історико-краєзначих матеріалів. К. Видавничий дім «Фолігрант», 2006. – с.284 (Серія «Малі міста-велика слава»)
  5. Мій край Слобожанський:Збірник історико-краєзначих матеріалів. К. Видавничий дім «Фолігрант», 2006. – 285 с. (Серія «Малі міста-велика слава»)
  6. Корнієнко О.М. Зруйновані храми Сумщини [Текст] : мартиролог втрачених святинь / О. М. Корнієнко. - Суми: ПП "Ніконоров В.І.", 2009. - 300-301 с.
  7. Мій край Слобожанський:Збірник історико-краєзначих матеріалів. К. Видавничий дім «Фолігрант», 2006. –с. 284 (Серія «Малі міста-велика слава»)

Джерела

  • Мій край Слобожанський:Збірник історико-краєзначих матеріалів. К. Видавничий дім «Фолігрант», 2006. – 356 с. (Серія «Малі міста-велика слава»)
  • Корнієнко О.М. Зруйновані храми Сумщини [Текст] : мартиролог втрачених святинь / О. М. Корнієнко. - Суми: ПП "Ніконоров В.І.", 2009. - 300-301 с.
  • Гумилевский И. Историко-статистическое описание Харьковской епархии. С. – Пб., 1885.
  • Довідник Сумської округи. Сумський повіт. 1929.
  • Талиев В.И. Природа и население слободской Украины. Харьковская губерния. Харьков.: Союз, 1918.
  • Памятник архитектуры 1880-е-1890г. «Усадьба Прянишникова» с. Рогозное Сумского района Сумской области. Том II Книга 3. историческая записка. г.Сумы. 1991г.
  • Козлов О.М. Родоводи: Антоновичів, Мосцепанових, Нарановичів, Огієвських, Терещенків, Харитоненків [Текст] / О. М. Козлов. - Суми : ВВП "Мрія-1" ТОВ, 2006. - 41 с. - (Серія "Дворянство Сумщини").
  • Корнієнко О.М. Нариси військової історії України. Сумський слобідський козацький полк 1659-1765 рр. [Текст] / О. М. Корнієнко. - К. : Інформаційно-аналітична агенція "Наш час", 2008. - 488 c.: іл. - (Серія "Невідома Україна").
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.