Медична етика

Медична етика — галузь етичної науки, яка досліджує об'єктивні основи, сутність, специфіку, структуру й основні функції моралі працівників медичної сфери діяльності. Основні принципи медичної етики сформулював Гіппократ.

Принципи медичної етики

Медична етика і деонтологія у трудовому колективі будь-якого відділення складаються з двох основних компонентів:

— взаємовідносин членів колективу між собою на всіх рівнях; взаємини в медичному товаристві;

— відносин між персоналом, хворими та їх родичами.[1]

Вісім основних принципів медичної етики:

  1. Гуманне ставлення до хворого;
  2. Не брати участі в діях проти здоров’я хворого;
  3. Надання допомоги всім, хто її потребує, незалежно від расової, політичної і релігійної приналежності;
  4. Солідарність усіх лікарів у повазі гідності людей, їх боротьбі за мир;
  5. Збереження медичної/лікарської таємниці;
  6. Участь в охороні життя людей від тих чи інших ексцесів, що загрожують їм (наприклад, від забруднення зовнішнього середовища);
  7. Недопущення експериментів над людьми;
  8. Утримання від вчинків, які можуть принизити гідність професії лікаря.[2]

Проблеми

Психологія

Легше працювати в дружному колективі зі здоровим психологічним кліматом, високою трудовою дисципліною, загальним прагненням виконувати службові обов'язки із максимальною віддачею сил, знань, досвіду. Соціологи і психологи установили пряму залежність між моральним кліматом у колективі і продуктивністю праці, плинністю кадрів.

У гарному колективі робота створюється завдяки прагненню кожного допомогти іншому, виявити увагу до товариша по роботі, розділити з ним все приємне і радісне, лиха і негоди.

Навпаки, якщо колектив конфліктує через постійні непорозуміння у взаєминах між його членами, інтриги, сварки, неповагу один до одного, знижується ефективність праці колективу в цілому, якість роботи окремих співробітників. У такому колективі неприємно працювати, з'являється бажання залишити роботу. Ненормальна обстановка в колективі іноді пов'язана з хворобливим самолюбством окремих його членів, з небажанням прислухатися до корисних рад і в той же час із грубими помилками в роботі, порушенням трудової дисципліни.

Така поведінка частіше спричинюється низькою культурою людини, його невихованістю, часом є прикриттям ліні і небажання трудитися в повну силу. На жаль, у деяких медичних колективах ще не зжиті випадки брутальності, хамства, безцеремонності. Таким шляхом деякі люди прагнуть до самоствердження. Звичайно, терпіти подібну «іржу», що нерідко роз'їдає колектив, неприпустимо. Порушники порядку, порушники морально-психологічного клімату в колективі повинні одержувати одностайну відсіч, а якщо це не допомагає, їх необхідно ізолювати від колективу.

Медичне товариство

Для медичного працівника культура спілкування[3] зі співробітниками в колективі — одна з необхідних умов високої ефективності співпраці та праці, морального задоволення.[4][5]

Нормою здорових взаємин медичних працівників один з одним є дбайливе відношення до авторитету — своєму і товаришів. Справедлива думка, що пацієнт і його родичі своє відношення до медицини нерідко будують на основі спостережень за взаєминами між медичними працівниками.

Субординація в роботі лікаря і медичної сестри необхідна, але вона нічого загального не має з зарозумілим відношенням одного вищого працівника до працівника рангом нижче. Разом з тим ще зустрічаються лікарі, частіше молоді, котрі поводяться з медичною сестрою некоректно, фамільярно.

Робота в колективі, великому чи малому, сприяє розвитку в медичного працівника суспільної свідомості, вчить його бути принциповим, непримиренним до недоліків у роботі, створює умови для колегіального рішення(а виходить і найправильнішого), складних питань профілактики, діагностики і лікування хворих. Саме в колективі кожен працівник може учитися глибоко осмислювати суспільне значення своєї повсякденної діяльності, краще зрозуміти її роль у державному масштабі.

Див. також

Примітки

  1. ЛІКАР — ХВОРИЙ, МЕЖА ПОВЕДІНКИ (ДУМКА ЗВИЧАЙНИХ ЛІКАРІВ) 2010
  2. МЕДИЧНА ЕТИКА І ДЕОНТОЛОГІЯ (ПОВЕРНЕННЯ ДО ТЕМИ) ГАЗЕТА "НОВИНИ МЕДИЦИНИ ТА ФАРМАЦІЇ" 6 (404) 2012.
  3. Українська мова: культура мовлення медика: Навч. посіб. для мед. ун-тів, інст., акад. Рекомендовано МОЗ / Г.Г. Кисіль, О.Ф. Чорногуз. — К., 2018. — 464 с., тв. пал., (ст. 10 пр.). ISBN 978-617-505-698-1
  4. Медична етика та деонтологія в практиці лікаря — дитячого анестезіолога. Єхалов В.В., Павлиш О.С., Єгоров С.В./ Медицина невідкладних станів, ISSN 2224-0586.- № 3 (98), 2019. DOI: 10.22141/2224-0586.3.98.2019.165489 (С.124-126)
  5. Ткач Л. та ін. Культура мовлення — духовний та інтелектуальний портрет сучасного фахівця- медика / А. Ткач, С. Юрнюк. // Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. — 2017. — № 3 (15). — С. 34—36

Джерела

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.