Медіапсихологія
Медіапсихологія – це основоположна дисципліна, яка спрямована на побудову нового формату дискурсу. Даний дискурс повинен бути корисним для медіавиробника, медіаспоживача і модератора.
Історія
Першим медіапсихологом був Мюнтесберг Гюго. Він уперше провів психологічне дослідження впливу фільмів на аудиторію. Він виокремив своєрідну зорову мову рухливих фотографій і розробив її граматичні будови. В 1916 році Гуго видав книжку з медіапсихології.[1]
Луїс Тюрстоун вперше застосував метод, який називається "шкала вивчення ставлення до фільмів".
Передумови виникнення медіапсихології
- Виникнення кіно. В проміжок від початку 20 століття, вчені масово досліджують кіно, а саме чинники, його впливу на коло глядачів.
- Радіо. В 1935 році Олпорт Гордан видає книжку "Психологія радіо"[2].
- Телебачення. 1950 року багато дослідників переймаються теорією про неусвідомлення впливу реклами в серіалах, мильних операх тощо. Далі було вивчення анімації.
- Інтернет. Вивчається: зміна процесів пам’яті, коли використовуються пошукові системи; як зосереджується увага дитини, якщо вони постійно грають в ігри; чи змінюються міжособистісні взаємини, якщо спілкуватися винятково в соціальних мережах; чи розвивається брутальність у споживачів, які дивляться передачі із застосуванням сцен насильства.
Напрями медіапсихологічних досліджень
- Новітні галузі;
- Психологія мас;
- Соціальна психологія;
- Нові медіадослідження;
Предмет медіапсихології
Предмет медіапсихології -– напрямок, який вивчає інтраперсональну комунікацію та психічні явища, які зумовлюють вплив на медіа. В даному разі вплив медіа розглядається, як технічний посередник (як комунікація впливає на суб’єкта).
Роль медіапсихологів
Для того, щоб бути медіапсихологом потрібно відповідати наступним критеріям.
По-перше, бути експертом медіа (писати про медіа, виступати в медіа).
По-друге, проводити дослідження, щодо покращення роботи медіа.
По-третє, забезпечувати сприятливий вплив новітніх технологій відносно медіаспоживачів.
По-четверте, розвивати медіаосвіту.
По-п’яте, вивчати медіаефекти та медіастандарти.
Проблеми розвитку медіапсихології
- Швидкість розвитку медіа випереджає звичайні методи проведення досліджень.
- Спеціалізовані знання розвиваються без необхідного рівня узагальнень.
- Надто велика зосередженість відносно регулювання образу психології в медіа. Тобто створюється певний віртуалізований образ в психології.
Література
- Найдьонова Л. А. Медіапсихологія: основи рефлексивного підходу. Підручник / Л. А. Найдьонова; Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. — Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2015. — 244 с. ISBN 978-966-189-249-7
- Медіапсихологія: на перетині інформаційного та освітнього просторів: монографія / [О. Т. Баришполець, О. Л. Вознесенська, О. Є. Голубєва, Г. В. Мироненко, Л. А. Найдьонова, Н. О. Обухова Н. І. Череповська] ; за наук. ред. Л. А. Найдьонової, Н. І. Череповської ; Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. — К. : Міленіум, 2014. — 348 с.
Примітки
- Münsterberg, Hugo, 1863-1916. (1970). The film: a psychological study : the silent photoplay in 1916. Dover Publications. ISBN 0-486-22476-7. OCLC 59203523.
- Gordon Willard, Allport (1935). The Psychology of Radio.