Медіапсихологія

Медіапсихологія – це основоположна дисципліна, яка спрямована на побудову нового формату дискурсу. Даний дискурс повинен бути корисним для медіавиробника, медіаспоживача і модератора.

Історія

Першим медіапсихологом був Мюнтесберг Гюго. Він уперше провів психологічне дослідження впливу фільмів на аудиторію. Він виокремив своєрідну зорову мову рухливих фотографій і розробив її граматичні будови. В 1916 році Гуго видав книжку з медіапсихології.[1]

Луїс Тюрстоун вперше застосував метод, який називається "шкала вивчення ставлення до фільмів".

Передумови виникнення медіапсихології

  1. Виникнення кіно. В проміжок від початку 20 століття, вчені масово досліджують кіно, а саме чинники, його впливу на коло глядачів.
  2. Радіо. В 1935 році Олпорт Гордан видає книжку "Психологія радіо"[2].
  3. Телебачення. 1950 року багато дослідників переймаються теорією про неусвідомлення впливу реклами в серіалах, мильних операх тощо. Далі було вивчення анімації.
  4. Інтернет. Вивчається: зміна процесів пам’яті, коли використовуються пошукові системи; як зосереджується увага дитини, якщо вони постійно грають в ігри; чи змінюються міжособистісні взаємини, якщо спілкуватися винятково в соціальних мережах; чи розвивається брутальність у споживачів, які дивляться передачі із застосуванням сцен насильства.

Напрями медіапсихологічних досліджень

Предмет медіапсихології

Предмет медіапсихології -– напрямок, який вивчає інтраперсональну комунікацію та психічні явища, які зумовлюють вплив на медіа. В даному разі вплив медіа розглядається, як технічний посередник (як комунікація впливає на суб’єкта).

Роль медіапсихологів

Для того, щоб бути медіапсихологом потрібно відповідати наступним критеріям.

По-перше, бути експертом медіа (писати про медіа, виступати в медіа).

По-друге, проводити дослідження, щодо покращення роботи медіа.

По-третє, забезпечувати сприятливий вплив новітніх технологій відносно медіаспоживачів.

По-четверте, розвивати медіаосвіту.

По-п’яте, вивчати медіаефекти та медіастандарти.

Проблеми розвитку медіапсихології

  1. Швидкість розвитку медіа випереджає звичайні методи проведення досліджень.
  2. Спеціалізовані знання розвиваються без необхідного рівня узагальнень.
  3. Надто велика зосередженість відносно регулювання образу психології в медіа. Тобто створюється певний віртуалізований образ в психології.

Див. також

Література

  • Найдьонова Л. А. Медіапсихологія: основи рефлексивного підходу. Підручник / Л. А. Найдьонова; Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. — Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2015. — 244 с. ISBN 978-966-189-249-7
  • Медіапсихологія: на перетині інформаційного та освітнього просторів: монографія / [О. Т. Баришполець, О. Л. Вознесенська, О. Є. Голубєва, Г. В. Мироненко, Л. А. Найдьонова, Н. О. Обухова Н. І. Череповська] ; за наук. ред. Л. А. Найдьонової, Н. І. Череповської ; Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. — К. : Міленіум, 2014. — 348 с.

Примітки

  1. Münsterberg, Hugo, 1863-1916. (1970). The film: a psychological study : the silent photoplay in 1916. Dover Publications. ISBN 0-486-22476-7. OCLC 59203523.
  2. Gordon Willard, Allport (1935). The Psychology of Radio.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.