Мей Лев Олександрович

Мей Лев Олександрович
Мей Лев Александрович
Народився 13 (25) лютого 1822(1822-02-25)
Москва
Помер 16 (28) травня 1862(1862-05-28) (40 років)
Петербург
Поховання Митрофаніївський цвинтарd і Літераторські мостки
Країна  Російська імперія
Діяльність поет, драматург
Сфера роботи письменник
Alma mater Імператорський царськосільський ліцей
Мова творів російська
Роки активності з 1840 року
У шлюбі з Sofia G. Rehnevskayad[1]
Автограф

 Мей Лев Олександрович у Вікісховищі

Мей Лев Олександрович (13 (25) лютого 1822(18220225), Москва 16 (28) травня 1862, Петербург) — російський поет і драматург.

Біографія

Син обрусілого німця-офіцера, що був поранений у Бородинській битві і рано помер. Після втрати батька жив у бідноті. Вчився у Московському дворянському інституті, звідти був переведений у Імператорський царськосільський ліцей, який закінчив 1841 року. Працював 10 років у канцелярії московського генерал-губернатора, не зробивши кар'єри. Наприкінці 1840-х років працював у журналі «Москвитянин», де завідував російським та іноземним літературними відділами. На початку 1850-х років, невдовзі після одруження, отримав посаду інспектора 2-ї московської гімназії, однак через інтриги колег покинув роботу педагога та переїхав у Петербург. Тут він значився у археографічній комісії, однак повністю віддався літературній діяльності в різноманітних виданнях. Мей мав пристрасть до спиртного, яке значно послабило його здоров'я.

Був одружений з Софією Мей (у дівоцтві — Полянська) (1821–1889), письменницею, що з 1862 по 1882 роки видавала журнал «Модний Магазин», де друкувала свої статті про моди.

Творчість

Друкуватися почав 1840 року, вмістивши у «Маяку» уривок із поеми «Гванагані». За життя Мея було надруковано лише до 20 його оригінальних віршів, основну масу його літературного доробку становили переклади. У деяких віршах 1850-х років («Багатьом», «Дим», «Забуті ямби») звучать соціальні мотиви. Мей є автором билин, сказань, пісень («Волхв», «Олександр Невський», «Пісня про боярина Євпатія Коловрата» та інших).

Окремі твори Мея покладено на музику. На сюжети його історичних драм композитор М.Римський-Корсаков написав опери «Царева наречена» (1849), «Псковитянка» (1859), «Бояриня Віра Шелога» і «Сервілія». На вірші Мея писали музику П. Чайковський («Канарка», «Октави» та інші), М. Римський-Корсаков («Колискова пісня»), М. Мусоргський («По гриби») та інші.

Мей перекладав античних, західно-європейських і слов'янських поетів, зокрема твори Т. Шевченка, Я. Щоголева. У перекладах Мея покладено на музику вірші Т. Шевченка: «Вечір» («Садок вишневий коло хати») — П. Чайковським, уривки з поеми «Гайдамаки» — «Гопак» («Ой гоп-гопака»), «На Дніпрі» («Пісня Яреми») — М. Мусоргським. Мею належить віршований переклад «Слова о полку Ігоревім».

Окремі поезії Мея українською мовою переклав П. Грабовський.

Твори

  • Полное собрание сочинений. — М., 1887.
  • Избранные произведения. — Л., 1972.

Література

Посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.