Мельничук Станіслав Тимофійович

Народився в селі Жорнище Вінницької області. У 1957—1960 роках навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша, після чого вступив у Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва на відділ художньої обробки дерева. Серед викладачів були Михайло Курилич, Яким Запаско, Дмитро Крвавич. Закінчив навчання у 1966-му. Того ж року направлений до училища імені Труша, де викладав рисунок, композицію. Там же створив відділ художньої обробки металу, яким завідував. Від 1970 року викладав в інституті. Професор, а у 1974—1979 роках декан факультету інтер'єру та обладнання.[1] Приват-професор скульптури.[2]

Член Національної спілки художників. Взяв участь у понад 50-ти виставках. 2000 року відбулась персональна виставка у Львові в Палаці мистецтв.[1]

Роботи

• Пам'ятник землякам, загиблим у Другій світовій війні в селі Погірці (1978, архітектор В. Литвин).[3]
• «В. Н. Боженко» (1980, дерево, 72×30×24).[4]
• «Наймолодший з династії» (1982, штучний мармур, 102×33×30).[5]
• «Врятоване життя» (1985, дерево, 90×30×28).[6]
• «Іван Франко» (1986, дерево, 60×40×35).[7]
• «Сон» (1989, дерево, метал 82×57×25).[8]
• Пам'ятник Тарасові Шевченку в селі Ямпіль (1992, архітектор О. Хмуриков).[9]
• «Материнська душа» (1999, алюміній, бронза, 47×18×15).[1]
• «Богун» (2000, склоцемент, 55×23×20).[1]
• «Зірочка балету» (2008 штучний мармур, 45×20×23).[2]
• «Вікуська» (2009, штучний мармур, 50×18×20).[10]
• «Юрій Кульчицький» (2010, тонований гіпс, 35×25×20).[11]
• «Улюблениця» (2010, молдосинт, 40×22×18).[12]