Погірці

Найдавніші дані про існування села відносяться до правління князя Лева Даниловича, який надав його у "дідиче і спадкове володіння" Іванкові Чапличу, підтверджене, згодом, королем Володислваом ІІ.[1] Село носить таку назву, бо воно лежить вище вiд села Подiльцi, розташоване на горбистiй мiсцевостi.

Згадка про село "Pohorce" в польському словнику "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom VIII" , 1887 року.

Перша датована письмова згадка (згадується в архівних документах) про Погірці відноситься до 1357 року. Через село у той час проходив «соляний» шлях з Дрогобича до Львова. Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. в Погірцях спалахнуло селянське повстання. Повстанці зруйнували панський маєток і приєдналися до козацьких загонів Б. Хмельницького.

На територiї Погiрцiвського агролiсотехнiчного лiцею знаходився фiльварок графинi Тернявсъкої, яка жила тут до 1939р. Графиня була вольовою, розумною жiнкою. Разом з чоловiком Граб’є вона вела велике господарство, їм належало багато сотень гектарiв землi, лiсу, сiнокосiв. Було багато худоби, свиней. В маєтку працювали в основному жителi села Погiрцi, якi наймалися на роботу. Управителем маєтку був Киржик Іван. Вiн ще був садiвником. Вже о сьомiй годинi дня люди чекали пiд брамою, щоб найнятись на роботу. Але не всiх приймали на роботу, бо охочих працювати було дуже багато. Постiйнi працiвники називались форналями. Їм платили квартальне: 12м зерна, 50 арiв сiнокосу, 20ц. картоплi. Iншi робiтники одержували зарплату щосуботи. За день працiвник заробляв 70 грош. Крiм зарплати селяни одержували зерно, сiно, дрова.

Лiсове господарство вiв лiсник Мiськiв Стах. За річкою Днiстер графиня поставила йому хату, стайню, криницю. Графиня Дiдушицька жила у великому будинку, який мав 2 входи. В будинку було дуже багато кiмнат. Бiля її будинку рiс чудовий сад, де росли яблунi, грушi, кущi смородини, малини. За будинком був великий парк, де росло багато дерев: дуби, тополi, ясени, липи. Росли i рiдкiснi дерева: тюльпанове, коркове, магнолiя, канадський горiх. Все господарство було дбайливо доглянуте. Всюди панував порядок, було чисто i красиво. Графиня дуже любила вирощувати рiзноманiтнi квiти. Ще любила графиня вiдпочивати в парку, в саду. До неї часто приїжджало панство. Пани вiдпочивали бiля ставiв, в парку. Графиня проживала з сином Стахом i дочкою Уршулею. Дочка якось пiшла на рiчку. Сидiла вона на березi, i якимось чином впала в рiчку, i втопилась. Похована Уршуля в с.Погiрцi в капличцi на цвинтарi. З 1937р. графиня почала продавати землi. Частину грошей дала на будiвництво костелу в с.Погiрцi. До приходу Червоної Армiї графиня виїхала в Польщу.

На 1.01.1939 в селі з 1990 жителів було 1050 українців-грекокатоликів, 890 українців-латинників, 20 поляків і 30 євреїв[2].

Після встановлення Радянської влади було ліквідовано фільварок, панську землю і худобу роздано селянам. У 1940 році створено комсомольську організацію. 83 жителі села воювали з німцями у Червоній армії, близько 20 були в УПА. Партійна організація (створена в 1948 році) об'єднувала 30 членів КПРС, комсомольська (заснована в 1946 році) — 420 членів ВЛКСМ. За великі успіхи в праці 6 людей були нагороджені орденами і медалями СРСР, серед них орденом «Трудової Слави» 3-ї степені — шофер С. П. Васьків.

В Погірцях знаходилась перша бригада колгоспу «Дружба», центральний офіс якого знаходився в Сусолові. За бригадою було закріплено 1800 га сільськогосподарських угідь. Бригада спеціалізувалась на розвитку м'ясо-молочної галузі, а також на виробництві цукрового буряка.

З архівних матеріалів дізнаємося, що з 1900 року у Погірцях діяла читальня «Просвіти», її члени сплачували внески у сумі 2 корони. Активісти «Просвіти» чинили спротив ополяченню населення, підтримували в людях національну самосвідомість.[3]

У серпні — грудні 1906 року в Конюшках-Королівських відбувся страйк сільськогосподарських робітників фільварку за підвищення заробітної плати. Австрійськиї уряд нещадно придушив виступ. На території Погірцівського агротехнічного ліцею був фільварок графині Тернавської, яка жила тут до 1939 року. Цій родині належали сотні гектарів землі, лісу, сінокосів. Жителі Погірців наймалися до графині на роботу. Постійних працівників називали форналями. Їм платили поквартально: 12 центнерів зерна, двадцять центнерів картоплі, надавали 50 арів сінокосу… Інші робітники отримували зарплату по суботах. За день платили 70 грошів.

1 липня 1926 р. з сільської гміни (громади) Погірці Рудківського повіту вилучено присілок Острів Погорецький і утворено самостійну сільську гміну Острів Новий[4]. 1 серпня 1934 р. внаслідок адміністративної реформи 10 сільських громад були включені до об’єднаної сільської гміни Погірці[5]. У 20-х роках 20 століття в Погірцях, Конюшках-Королівських і Конюшках-Тулиголовських були створені осередки КПЗУ, які мали значний вплив на організації «Сельроб» і «Просвіту». Під керівництвом комуністів у 1936 році в цих 3-х селах застрайкували селяни на фільварку поміщика Баля. Страйк переріс у збройну сутичку з поліцією, під час якої було вбито 7 і тяжко поранено 5 селян, 80 чоловік потрапило до в'язниці. Заворушення продовжувались і в наступному році. В донесеннях поліції говорилося, що у с. Новому Острові розповсюджувалися комуністичні листівки із закликом взяти участь у загальноселянському страйку.

В селі встановлено:

• Памятник землякам, загиблим у Другій світовій війні в селі Погірці 1978, архітектор В. Литвин. (роботу виконав: Мельничук Станіслав Тимофійович)

У 2009 році відкрито дошкільний навчальний заклад в селі Погірці на 60 дітей.

У селі є Погірцівська середня школа. У школі є 2 поверхи. На території школи є футбольне поле, майданчики для фізичного виховання тощо. Територіально школа розміщена у самому центрі села. Навчання проводиться не на найвищому рівні, оскільки у селі також знаходиться ліцей, до якого учні переходять на 9 −11 клас. У Погірцівській середній школі — один із найкращих в області краєзнавчих музеїв. Під керівництвом заступника директора школи з виховної роботи Марії Говдерчак вчителі й учні створили літопис села.

У мальовничому куточку Самбірського району знаходиться Погірцівський професійний агролісотехнічний ліцей, який створено згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 1 березня 2004 року № 163 «Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Львівської області» шляхом реорганізації професійно-технічного училища № 76 с. Погірці наказом комітету професійно-технічної освіти Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації № 62 від 26.03.2004 року «Про реорганізацію професійно-технічного училища № 76 с. Погірці».

Училище засноване 1939 року як школа механізації сільського господарства. 1953 року школа реорганізована в училище механізації сільського господарства, в 1953 році училище механізації сільського господарства № 5, в 1959 році училище механізації сільського господарства № 17, а в 1960 році — в технічне училище № 12 з підготовкою спеціалістів для міністерства меліорації і водного господарства, з 1963 року Погірцівське ЛТУ № 36, з 1969 року Погірцівське СПТУ № 4. З 1972 року в училищі розпочато підготовку кадрів із середньою освітою. З 1974 року Погірцівське ССПТУ № 4, з 1979 року Погірцівське ССПТУ № 38, з 1985 року Погірцівське СПТУ № 76, від 1996 року ПТУ № 76 с. Погірці. У ліцеї студентам платять стипендію тощо. Студенти навчаються в училищі 3 роки. Директор ліцею Володимир Сливка — добрий ґазда. Ліцей взяв в оренду 120 гектарів землі.

Церква Св.Йосафата в селі Погірці

Будівництво храму відбулося 1937 року. Церква знаходиться біля локального цвинтару. Багато парафіян беруть участь у громадських заходах села і Рудківської громади. Також у храмі відбувається запис історії парафії: - Книга охрещень з 1989 - Книга конфірмації з 1989 - Книга одружених з 1989 - Книга померлих з 1989

Церква Чесного Хреста в селі Погірці

В 1759 р. в селi була збудована капличка, на мiсцi якої стоїть сьогоднiшня церква. Спочатку церква була дерев’яною. Дiючою вона була до 1960р. За радянських часiв влада хотiла вiдкрити тут музей — бiблiотеку. Однак вiруючi села не дали цього зробити. В роки нацiонального вiдродження, 4 грудня 1988р., в церквi почали знову вiдправляти Служби Божi. Парафiяни с.Погiрцi в 1993р. розпочали будiвництво нової церкви на мiсцi старої. Сьогоднi церква є одним з духовних храмів села

Костел Святої Родини в селі Погірці

• Сучасний мурований костел за проектом Л. Дайчака збудовали у 1935-1937 роках поруч з каплицею, яку потім розібрали. 1937 року цей храм освятили. У 40-х роках ХХ століття костел було закрито (кінозал та технічна майстерня). У 1989-1992 роках спочатку повернули верхню частину святині, а потім - решту. Костел частково відреставрували. Погірці обслуговують дієцезіальні священники з парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Рудках. У 1896 році у Погірцях постала філіальна мурована каплиця Святої Родини, а 1906 року — парафіяльна експозитура. Існуючої маленької каплиці, що набула статусу парафіяльної святині, вже було недостатньо для задоволення духовних потреб понад тисячі вірних з Погірців та Чайковичів. Костел в Погірцях вражає не стільки архітектурною вираженістю, скільки своїми розмірами. Після 2 Світової війни останній парох о. Осикович (Львівська Архідієцезія Латинського Обряду — прим. автора) виїхав до Польщі разом з частиною костельного майна. Через деякий час парафіяльний храм у Погірцях закрили, його будівля використовувалась як кінотеатр, технічна майстерня. На початку 90-х років місцевим римо-католикам повернули спочатку верхню частину святині, а потім повністю, після чого були проведені часткові реконструкція та реставрація костелу.

• На сходi села, бiля цвинтаря, поставлена друга фiгурка. За переказами старожилiв, люди масово вмирали вiд якоїсь хвороби. Щоб охоронитись вiд лиха, люди тут поставили хрест. Ходили молитись, хвороба вiдступила. В селi є цiлюща криниця. Викопана вона за селом Погiрцi, як їхати в сторону с. Заднiстряни. Ще в давнину на цьому мiсцi з’явилась Матiр Божа. На честь цього дива люди викопали криницю. Вода в нiй криштально чиста, здорова. Але господиня поля засипала криницю. За це вона була покарана: вона перестала бачити на очi. Потiм одному господарю приснилась Матiр Божа. Вiн вiдновив криницю. Стоїть криниця i сьогодні. Кожен, хто йде чи їде дорогою, обов’язково зупинитися бiля криницi, нап’ється води i стає здоровим. При в’їздi в Погiрцi, бiля училища, поставлена капличка. Побудували її в 1990р. Охороняє капличка людей вiд бiди, грому, вогню, граду, блискавки, рiзних хвороб.