Меркулов Микола Кузьмич

З початком Першої світової війни в 1914 році служив 60 дивізії 240-й Ваврскій полку який отлечь в боях під Львовом в званні капітана. У 1915 році був нагороджений Георгіївською зброєю.[1] У 1916 році був нагороджений Орден Святого Георгія 4-го ступеня.[1] Пораненого в боях під Львовом, йому «за відміну в справах проти ворога» «височайшим наказом» від 30 січня 1916 року було надано орден Святої Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість».

Після госпіталю Меркулов недовго побув в резерві, незабаром його призначили командиром 25-го піхотного запасного полку який діслоцировался в Бахмуті.

Після лютневої революції 1917 року взяв участь в українізації 25 запасного полку на базі якого був створений 25-й Український запасний полк.

У вересні 1917 року брав участь в придушенні п'яного бунту в Бахмуті.

В кінці 1917 за наказом Ю. Капкана 25-й Український полк та 24-й Український полк були об'єднані бригаду командиром якої призначили Меркулова Нколо.[2]

В ході українсько більшовицький протистояння в Донбасі в кінці 1917 початку 1918 бригада під командуванням Меркулова зазнала поразки сам полковник зник в невідомому напрямку.

Про втечу Меркулова більшовики залишили таке спогад:

Офіцери розбіглися; сам полковник 25-го запасного полку Меркулов теж втік, обіцяючи помститися нам ...

[3]ї

В період Української Держави Меркулов очолював Бахмутську міську варту.

• Ковальчук М. Битва двох революцій: Перша війна Української Народної Республіки з Радянської Росією. 1917‒1918 pp. / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. ‒ Т. 1. ‒ К.: Видавничий дім «Стилос», 2015. ‒ 608 с.
• ПЬЯНЫЙ БУНТ В БАХМУТЕ