Меркуриметрія

Меркуриметрі́я — комплексометричний метод кількісного визначення у розчині галогенідів і псевдогалогенідів (ціанідів і тіоціанатів), заснований на утворенні малорозчинних сполук при взаємодії з розчинами солей Hg(II). Титрантом зазвичай є розчин нітрату ртуті(II) Hg(NO₃)₂.

Визначення

Хлориди і броміди

При взаємодії між іонами Cl^-, Br^- та катіоном Hg²⁺ відбувається осадження білих малорозчинних галогенідів (хлориду і броміду ртуті):

\mathrm {Hg^{2+}+2Cl^{-}\longrightarrow HgCl_{2}\downarrow }

\mathrm {Hg^{2+}+2Br^{-}\longrightarrow HgBr_{2}\downarrow }

Однак у процесі титрування хлоридів можлива поява методичної помилки, пов'язана із реакцією між титрантом і утворюваним осадом HgCl₂:

\mathrm {Hg^{2+}+HgCl_{2}\longrightarrow 2[HgCl]^{-}}

Це вимагає введення поправкового коефіцієнту.

Індикаторами для визначення хлоридів і бромідів можуть бути розчини нітропрусиду натрію, дифенілкарбазону і дифенікарбазиду. Катіони Hg(II) не взаємодіють з індикаторами, поки у розчині присутні галогеніди.

У випадку застосування нітропрусиду натрію зайва крапля титранту утворюватиме білий осад:

\mathrm {Hg^{2+}+[Fe(CN)_{5}NO]^{2-}\longrightarrow Hg[Fe(CN)_{5}NO]\downarrow }

; K_s=1,0·10^-9

Дифенілкарбазон

Кращим варіантом є використання дифенілкарбазону (або дифенілкарбазиду) — надлишкова кількість Hg(II) утворюватиме комплексні сполуки cиньо-фіолетового кольору.

Йодиди

Визначення йодидів полягає у двостадійній реакції:

cпочатку катіони Hg(II) зв'язують йодид-іони у комплекси тетрайодомеркурату:

\mathrm {Hg^{2+}+4I^{-}\longrightarrow [HgI_{4}]^{2-}}

додавання надлишкової кількості титранту призводитиме до випадіння рожево-помаранчевого осаду йодиду ртуті(II):

\mathrm {Hg^{2+}+[HgI_{4}]^{2-}\longrightarrow 2HgI_{2}\downarrow }

Кінцева точка титрування може визначатися суто візуально.

Тіоціанати

Забарвлення розчинів, що містять іони Fe³⁺ (ліворуч) і комплекс [Fe(SCN)₃] (праворуч)

Для визначення вмісту тіоціанатів (роданідів) додатково застосовуються солі Fe(III) — вони утворюють з тіоціанатами комплекс, що забарвлює розчин у червоний колір, а подальше титрування солями Hg(II) його знебарвлює:

\mathrm {Fe^{3+}+3SCN^{-}\longrightarrow [Fe(SCN)_{3}]}

\mathrm {3Hg^{2+}+2[Fe(SCN)_{3}]\longrightarrow 3[Hg(SCN)_{2}]+2Fe^{3+}}

Стандартизація

Нітрат ртуті(II) не відповідає вимогам до стандартних речовин, тому після приготування розчину його додатково стандартизують.

Типовим для меркуриметрії є розчин титранту концентрацією 0,1 моль/л, приготований розведенням солі у концентрованій нітратній кислоті.

Концентрацію розчину Hg(NO₃)₂ встановлюють за стандартним розчином хлориду натрію відомої концентрації. До аліквоти розчину NaCl додають кілька крапель дифенілкарбазону і титрують розчином Hg(NO₃)₂ до переходу жовтого забарвлення розчину у фіолетове. За отриманим значенням об'єму титранту, що пішов на титрування наважки NaCl, розраховують його молярну концентрацію.

Див. також

Меркурометрія

Джерела

Болотов В. В., Свєчнікова О. М., Колісник С. В., Жукова Т. В. та ін. Аналітична хімія / За ред. В. В. Болотова. — Х. : Вид-во НФаУ, 2004. — С. 268—271. — ISBN 966-615-219-3.
Жаровський Ф. Г., Пилипенко А. Т., П'ятницький І. В. Аналітична хімія. — 2-е. — К. : Вища школа, 1982. — С. 471—475.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.